60 метрів сметани• 28 июня 2024
Чоловік перекреслив все минуле життя після виїзду за кордон
Я, безумовно, рада, що людина так легко може відпускати. Але ж…
Чужа країна, незнайома мова. Орендоване житло.
Авто, на яке заробляв пʼять років, лишилось в Україні і з новими законами навряд вдасться вивезти (хіба що я повернусь та переоформлю на себе).
Вдома - родичі, власна квартира, дача, гараж. Налагоджений побут.
А зараз - все нове та невідоме. І він такий радісний. Обирає, якого стола купити та якого до нього стільця.
Мені навіть страшно поруч з такою людиною. Особливо якщо врахувати, що скоріш за все лишатись за кордоном прийдеться досить на тривалий час. А він ходить радісний, виглядає собі у віконце та слухає щебетання пташок.
Я так не можу, мені все нагадує про дім. Про людей поруч. Я не можу ось так ходити радіти, коли в моїй країні війна, коли я не маю змоги бути вдома з рідними, коли багато близьких виїхали та вже ніколи не повернуться… Ми за кордоном пів року, але я подумки кожен день повертаюсь додому.
Чого не скажеш про мого чоловіка
Чужа країна, незнайома мова. Орендоване житло.
Авто, на яке заробляв пʼять років, лишилось в Україні і з новими законами навряд вдасться вивезти (хіба що я повернусь та переоформлю на себе).
Вдома - родичі, власна квартира, дача, гараж. Налагоджений побут.
А зараз - все нове та невідоме. І він такий радісний. Обирає, якого стола купити та якого до нього стільця.
Мені навіть страшно поруч з такою людиною. Особливо якщо врахувати, що скоріш за все лишатись за кордоном прийдеться досить на тривалий час. А він ходить радісний, виглядає собі у віконце та слухає щебетання пташок.
Я так не можу, мені все нагадує про дім. Про людей поруч. Я не можу ось так ходити радіти, коли в моїй країні війна, коли я не маю змоги бути вдома з рідними, коли багато близьких виїхали та вже ніколи не повернуться… Ми за кордоном пів року, але я подумки кожен день повертаюсь додому.
Чого не скажеш про мого чоловіка
показать весь текст
1
5
8
9
22
187
217
0
Якщо почнуть посилати примусово на війну жінок, поверніться в Україну. Може тоді дійте чому ваш чоловік радіє кожному прожитому дню.
15
скільки дітям років? вони плачуть як ви чи радісно з батьком новий стіл вибирають? заради них припинить істерику і зверніться до психолога. Ви на першому місці написали про квартиру і машину, які залишились в Україні, і тільки потім про рідних і війну. То розберіться в собі і не руйнуйте життя ні собі, ні рідним
12
Ну так вернитесь и попробуйте как он из дома нос не высовывать, жить без света. Рисковать собой и не иметь возможности выехать. Вы тоже радоваться начнете😄
2
Можливо він радісний, що тепер його життю нічого не загрожує.
А взагалі, це гарна риса, жити в теперішньому , не зациклюватися на минулому, завжди в гарному сенсі подобається ця риса у людей, бо я інша, консерватор в дечому і часто думаю, що хотіла бути б іншою, такою легкою до деяких змін
А взагалі, це гарна риса, жити в теперішньому , не зациклюватися на минулому, завжди в гарному сенсі подобається ця риса у людей, бо я інша, консерватор в дечому і часто думаю, що хотіла бути б іншою, такою легкою до деяких змін
11
Я теж таке перекотиполе. Взагалі ні до чого не прив’язуюсь. Навіть якщо переїду ще раз по світу, то все покину і почну заново. Це тип людей такий, що легко відпускають
1
ви з жиру бісетеся, якби мій чоловік міг би бути поруч, я би все віддала і квартиру і все що в ній. Якби тільки він хотів та міг виїхати. Але він в Україні, а я ні. Він працює та волонтерить, їздить часто в гарячі точки а я тут у безпеці, але сходжу з розуму поступово.
3
Ой, какие бомбежки, в ее регионе не знают что это такое. Она пишет, что дома бы жили, если бы не он. Бедная страдалица.
6
Тю. Вы застряли в прошлом. У мужа сейчас во первых радость от того что он смог свалить, во вторых первый этап эмиграции - когда ходишь и смотришь на все влюблёнными глазами.
Это абсолютно нормально. Вы материалиска возможно, а он мечтатель. Трудно вам вместе. Особенно ему когда вы обламываете кайф. И да за границей даже в Польше на машину не нужно зарабатывать 5 лет.
Это абсолютно нормально. Вы материалиска возможно, а он мечтатель. Трудно вам вместе. Особенно ему когда вы обламываете кайф. И да за границей даже в Польше на машину не нужно зарабатывать 5 лет.
6
нет..это показало , вашу личную несамостоятельность и зависимость
вы не можете обеспечить себя самостоятельно
вы не можете обеспечить себя самостоятельно
8
Це зрозуміло. Ви маєте можливість страждати, дітей накручувати, а він - ні. Комусь треба лишатися з ясним розумом, силами та енергією щось робити, рухати лапками для майбутнього розвитку і життя. Він би може і хотів сісти з вами і дітьми, обнятися і плакати, тужити, горювати.... І що далі? Якби ви взяли на себе всі питання, і фінансові в тому числі, він би міг впасти а депресію, лежати днями, страждати, згадувати і осуджувати вас за те, що ви думаєте про стіл та стільці для сім´ї, коли в країні таке.
3
Думайте про те, що ваші діти в безпеці і вам не треба з дитячого майданчика бігти в укриття. Мені здається це самий найбільший плюс знаходження за кордоном
3
А как бы вы ’вытягивали’, если бы его мобилизовали? Рассчитывали на большую зарплату с нуля что ли?
И нет, вы не заложники и игра у вас не в одни ворота, но видимо, раньше таки была, и ворота были одни - ваши.
И нет, вы не заложники и игра у вас не в одни ворота, но видимо, раньше таки была, и ворота были одни - ваши.
8
Автор, мой муж тоже заграницей, но он пашет в «три смены». Учит два языка одновременно. Но он тоже радуется птичкам и выбирает вместе со мной стулья в квартиру, хоть и чужую, когда в Киеве своих три квартиры. Машину мы забрали с собой. Одна из квартир будет в будущем под арестом с вероятностью 90%, но даже это меня не огорчает, хрен с ним, муж живой! И мы имеем возможность продолжить жить, многие ее не имеют и это ужасно. Но я стараюсь не нагнетать, хоть и очень скучаю. Родных у нас не много, только мамы, их забрали с собой. Еще родственники есть, но прям особой скуки и тоски за ними не ощущаем. Я бы радовалась за мужа и с мужем (если он не алкаш, абьюзер), а нормальный и работящий чувак.
Мой муж тоже перечеркнул все, что было до выезда. Знает, что поездка была в один конец и больше он вернуться не сможет.
Мой муж тоже перечеркнул все, что было до выезда. Знает, что поездка была в один конец и больше он вернуться не сможет.
3
15
Краще так, ніж чоловік в депресії і без настрою, з розумінням, що назад дорога закрита. Радійте, що все саме так. Чи вам потрібно, щоб всі страждали? Мій мені просто мозок виносить. Не бачить себе за кордоном, а назад їхать зараз дорога в один кінець.
2
Я третий год заграницей, осознание и ощущение «дома» приходит только сейчас. Только сейчас я себя начала относительно «своей» чувствовать, когда хотя бы на А2 шпрехаю и немного понимаю, что мне говорят и что от меня хотят. Так это я еще на курсы не ходила, потому что приехали мы сюда с 2х месячным ребенком.
При нормальной и планируемой эмиграции адаптация происходит за 5 лет. А вы находитесь, как и все украинцы в вынужденной эмиграции, где адаптация будет осложнена. Не найдетесь на пол года, будет очень сложно, но вы адаптируетесь и вас потом поганой метлой от сюда в Украину не выгонишь. Наберитесь терпения.
При нормальной и планируемой эмиграции адаптация происходит за 5 лет. А вы находитесь, как и все украинцы в вынужденной эмиграции, где адаптация будет осложнена. Не найдетесь на пол года, будет очень сложно, но вы адаптируетесь и вас потом поганой метлой от сюда в Украину не выгонишь. Наберитесь терпения.
4
Как по мне, к психиатру надо автору. Выехали из войны, ваши дети не будет убиты ракетой, ваш муж не сдохнет в окопе, а она удивляется, что есть люди, которые этому рады. Гидазепаму на ночь примите и идите стулья покупать, страдалица.
2
10
1
Авто можна спокійно вивезти, якщо воно не в розшуку
Поки не настало 17.06 можете з тех паспортом просто перегнати машину
Поки не настало 17.06 можете з тех паспортом просто перегнати машину
4
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу