Вкаблучках• Изменено 08 июля 2024
Реакція на обстріли.
Хріново мені. Тиск підвищується (сьогодні був 135/96, взагалі я гіпотонік, для мене нормальне 105-110/75), серце калатає…від того інші симптоми: голова крутиться, обличчя червоне, дихати нема чим (ще й спека), руки тремтять, голова болить і сил немає… Почала пити глід у таблетках, пустирнік, гідазепам, бафазол, коли тиск сильно піднімається: но-шпу або андіпал, або і те і інше одразу. Наче головою все розумію, сильно не стресую, але організм не намахати… Боюсь, що під час чергового обстрілу в мене щось станеться тупо від стресу….Як ви справляєтесь? Що п‘єте?
16
43
0
Співчуваю. В мене сьогодні через новини 170/100 і це я за кордоном, не уявляю як вдома 
Дуже шкода всіх, хочеться всіх обійняти і щоб це вже закінчилось
Дуже шкода всіх, хочеться всіх обійняти і щоб це вже закінчилось
5
22
Складно, щось радити, знаю це відчуття. Тільки заспокійливе і, якесь відчуття безпеки. Потроху, мине. Хоча, нерви підірвані, від різкого звуку підпригую, раніше б, не звернула увагу.
7
Не знаю, стараюсь через себя не пропускать. Мы привыкшие тз прифронтового города. Больше отвлекаться. Тоже была и на таблетках какое-то время. Боюсь повторения состояния.
2
Мені здається, що у мене просто вже кукушка відїхала. Я нічого не відчуваю і мені все одно на обстріли, руйнування і людські жертви. Всі навколо більш-менш реагують, а я - ні. Мені від цього дуже ніяково.
5
Блин и я. Такая, простите, срачка напала. Вот прочитала ваше сообщение и дошло от чего. От нервов. А я все думала, вроде ничего такого не ела..
7
Я иногда просто удивляюсь очень , такое ощущение что люди живут в другом мире , а новости узнают на советчице
3
15
Найстрашніше те, що ніякої реакції нема. Ні сліз, ні трясучки, нічого.
Просто пустота.
Може воно і не краще.
Просто пустота.
Може воно і не краще.
4
6
От, і в мене, кинула пити, а вага нікуди не дівається . Правда залишила прегабалін, кожен день. На нервових проявах, виникає епілептичний приступ, але не підтверджений. 3 рази була в реанімації, хоча писали, що це Квінке. Але насправді, це епілептичний приступ, я просто перестаю дихати.
7
Насправді ні... Ті, хто ридають, кого трясе - це симптоми дистресу, він виходить потрохи, організм звільняється від напруги.
А ваш організм ніяк цю надлишкову емоційність не реалізує, застосовує резерви для погашення амплітуди емоційного коливання. Вони, на жаль, вичерпні.
Я перший рік війни ні сльозинки не пустила. На другий рік війни - важезний тривожний розлад з повною нездатністю вийти навіть з дому, криша поїхала буквально за 2 місяці.
Це я вам не пророчу таке ж, просто кажу, що наш з вами варіант психічного відгуку на події навколо - значно гірший, ніж у тих, хто плаче.
А ваш організм ніяк цю надлишкову емоційність не реалізує, застосовує резерви для погашення амплітуди емоційного коливання. Вони, на жаль, вичерпні.
Я перший рік війни ні сльозинки не пустила. На другий рік війни - важезний тривожний розлад з повною нездатністю вийти навіть з дому, криша поїхала буквально за 2 місяці.
Це я вам не пророчу таке ж, просто кажу, що наш з вами варіант психічного відгуку на події навколо - значно гірший, ніж у тих, хто плаче.
2
8
Вони нічого не дають, це просто з видання. Я вже знаю, на перед, що буде приступ. Страшно коли,це на роботі. Ношу, із собою, цілу сумку уколів.
2
Хто знає, непогано насправді себе почуваю, іноді буває апатія, як от сьогодні зранку, але зараз уже взяла себе в руки- поспала, зараз спорт.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу