Суицидальные мысли...что вам помогает?

Жизнь и так временна, и так все будет кончено, это точно. Так почему не попробовать? Меня вытащили именно эти мысли. Бывает, сяду на крыльцо поздним вечером , смотрю на звёздное небо и думаю, какая все же классная штука жизнь.

А для чого пробувати?
Невже не цікаво що там далі,в космосі, в зірках? Дізнатися зараз ви там щось є, а не через пару десятків років?

Помогает только любовь людей. Близких, друзей, просто знакомых. Их доброта, тёплое отношение. Ну и конечно же понимание чего ты хочешь сделать хорошего и интересно в жизни для других.

А якщо там нічого ?

Меня от суицида когда то спасло виски.
Я уже лежала в ванной с наточенным ножом и хотела вскрыть себе вены.
Мне было 39 лет и больше я такого дибидищма никогда не совершу.

Я лучше буду пить чем убью себя

Простите за чёрный юмор, но сразу старый анекдот вспомнился:

Совсем у мужика ничего в жизни не ладится: с работы выгнали, денег нет от слова ’совсем’, жена ушла... Решил мужик повеситься. Встал на стул, чтобы привязать верёвку к крюку, увидел на шкафу заначку: недопитую бутылку водки и полпачки сигарет. Дёрнул стопку, закурил сигарету...
— А жизнь-то налаживается!

Авторе, крепко Вас обіймаю і прошу не здаватись . У підлітковому віці я потрапила в аварію : лікарі сказали ,що ходити якщо і буду, то лише з паличкою в найкращому варіанті . Мене тоді витягнув батько і примусив розробляти ноги через біль . Велика йому дяка, бо я хожу і майже не кульгаю . Через 5 років лікарі діагностують рак крові і кажуть що жити мені максимум пів року . Діагноз був помилковим ,на щастя, але я тоді хотіла вийти у вікно ,аби нікому не бути тягарем. Зупинили думки про як то все переживуть батьки. І ось в 29 я народжую дитинку ( до того викидні були) і щось пішло не так, екстрений кесарів ,дитина має пошкодження мозку і багато неприємних моментів по розвитку , важка форма епілепсії. Купа багатогодинних реанімацій ,коли я думала, що вже її втратила і вже прощалась з нею . Знову ті думки про вкоротити віку собі і дитині ,аби не мучитись . Я не знаю як я з того вийшла без допомоги фахівців та медикаментозного лікування . Наразі все так само складно з дитиною, але я змирилась і навчилась з цим жити та радіти життю . Життя насправді прекрасне ,бо воно є .
Не здавайтесь!

Гарного терапевта дуже складно знайти, особливо недорого. В мене було три, і всі вони різні, різних цінових категорій - відбили бажання йти до терапевта взагалі
Краще до лікаря йти - психіатра відразу