Просто Фіфа• 25 сентября 2024
Постійно думаю про це. Квартира від батьків.
Сказала мамі відмовляюсь від частини квартири.
Чому ?
Так склалось у житті , батьки віддали старшому сину все , коли він одружувався , дім ,машина , точка на ринку.
Мені подарували пралку і все.
Зараз мама хоче ділити квартиру на нас, я ж нічого не хочу.
Звичайно брат не допомагає 😂😂😂абсолютно .
А я як та дурочка бігаю, продукти , ліки і тд
Ото канєшно справедливе життя
Ви би відмовилися від якось спадку ?…
Чому ?
Так склалось у житті , батьки віддали старшому сину все , коли він одружувався , дім ,машина , точка на ринку.
Мені подарували пралку і все.
Зараз мама хоче ділити квартиру на нас, я ж нічого не хочу.
Звичайно брат не допомагає 😂😂😂абсолютно .
А я як та дурочка бігаю, продукти , ліки і тд
Ото канєшно справедливе життя
Ви би відмовилися від якось спадку ?…
показать весь текст
1
2
20
6
42
255
0
так - або всю квартиру, або хай він їх і доглядає
а то сильно мудрі
бісить, коли об дочок ноги витирають заради сИночек
а то сильно мудрі
бісить, коли об дочок ноги витирають заради сИночек
Знаєте, от чесно, жодного разу не бачила також ситуації в реальному житті. Зате скільки бачила людей, які не цінують того, що їм дали, а все рот розкривають на чуже, не злічити. Не вірю я в ці історії про ’все’ і ’нічого’.
1
Буває. То що ви хочете? Ви ж розумієте, що обділяють не сина, а вас, чи не так? То нащо ці маніпуляції про ’сина не люблять, не голублять’
Та просто чомусь чеки з аптек і розіпхані по кишеням лікарям братом банкноти не радуються так, як помита підлога і зварений суп. Так теж часто буває. Чуда робота вона така
Не має. Немає у жодного з дітей таких прав незалежно від того, хто що спадкує. Так у законі написано.
Так свекруха була, мабуть, теж не в захваті з ними жити. Чи то, що вона їх 14 років терпіла, доки вони ’, збирали’ то так і має бути?
1
Я б звела спілкування до мінімуму і не допомагала б, ссилаючись на брак часу, адже треба пахати аби заробити на свою квартиру та машину. А мама як хоче так хай своє майно і ділить, то її справа.
нічого. Живу із цим. Іноді злюся на маму, вилазять внутрішні демони через образу. Можу нахамити. Потім корю себе, бо розумію, що це мама і як би не було я люблю її. І, головне, розумію, що неьагато часу нам лишилось на спілкування і я навіть не про війну, про вік і час. Саме тому намагаюсь зробити цей час їй кращим. Комуналка, ліки, їжа все на мені і іншого виходу я не бачу. А ситуація аналогічна із вашою, брату все життя було все, а потім і онучці і навіть для його дружини, а я обслуговуючий персонал все життя: піди принеси - іди нафіг, отвалі. Якось так. Звісно не цими словами казалось, але сенс саме той. І навіть зараз, коли поряд лише є, все для неї роблу, а він і його родина абсолютно нічого - він хороший, любий, бажаний синАчка, внучка.... а я ... маю все робити. АЛе ж вона мама і коли її не стане, я собі не пробачу, що чогось їй не додала. Якось так. Сумно, боляче, але так як є.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу