интайм_не_предлагать• 28 октября 2024
А почему и откуда такая мода взялась - сепарироваться от родителей?
Вот мне 46. До 40 лет жила с родителями. Если б вы меня встретили на месте моего мужа в 40 лет, то сказали бы, что по аналогии с маменькиным сыночком - маменькина дочка) Да, жила с родителями, но работала, была своя комната, покупала себе, что хотела и делала, что хотела. Это если вы сейчас что-то о независимости от родителей скажете. Я вижу в жизни с родителями до замужества одни плюсы: поддержка родителей (когда приходила с работы мама встречала с горячим обедом\ужином, папа всегда все чинил, я даже не знала, что там с ремонтом, все на себя брал), в свою очередь поддержка от меня, если что-то купить, или по здоровью, я всегда их поддерживала, и когда замуж в 41 год вышла поддерживаю. Но когда они рядом - это очень удобно, не надо ездить, звонить. А это втирают о какой-то сепарации, которая заключается в каких-то странствиях по съемным квартирам, жизни в одиночестве, без всякой поддержки, голоде и холоде. Вы о чем вообще?
показать весь текст
14
1
7
45
9
223
0
Ой выдумщица)
Моему старшему 3 года как раз, он даже не понимает, что мама готовит на плите, а ваша прям уже макароны готовит для семьи
Моему старшему 3 года как раз, он даже не понимает, что мама готовит на плите, а ваша прям уже макароны готовит для семьи
1
Сепарация заключается не в том, чтобы начать жить отдельно от родителей. Можно жить отдельно и при этом по малейшему поводу бегать к родителям. А можно жить с родителями и при этом решать свои проблемы самостоятельно
4
2
Я тоже с вами согласна, просто не всем так везёт с родителями. Тут большинство травмированных, которым мать имеет мозги постоянно и они готовы жить в подвале, лишь бы не с ней)
2
1
Автор, я от родителей съехала в 17. Два раза парня было до 22-х лет, секса шмекса нажралась по горло, называется жрите не обляпайтесь, прибежала мятая побитая домой назад, настолько меня это всё вымотало нервы и физически. Жаль только что отца рано не стало, не ценила что было, очень жалею. Сейчас даже за миллиард не стану ни с кем встречаться
2
1
2
Авторе, дякую що зачепили цю тему. Шкода що на вас вилилося бруду багацько🙄. Але і адекватні відповіді попадалися. Тай статистика опитування показала, що не все так однозначно 🤔 про самостійність.
Я також вважаю що сепарація і життя окремо від батьків це не одне і теж.
Можна переїхати за 1000 км чи в іншу країну, мати власне житло, чоловіка і дітей. Чи просто вести вільне життя. Але потім на Порадниці купа тем про те, що ’Батьки від мене вимагають...(фізичної участі, гроші, уваги, відвідувань тощо). А у мене своє окреме життя. І що мені робити. А совість гризе, батьки все-таки. І злість бере, що не можеш з батьками домовитися про межі допустимого. А вони ще намагаються керувати, а я в позу стаю...і т.д.’
Багато хто пише ’я б не змогла жити зі своєю мамою...’ А я зі своєю живу легко - вона не керує мною, навпаки, у нас з часом помінялися ролі, я за головну, а вона питає і слухається😁. Вона не вказує, не критикує, не заводить своїх порядків, не вимагає якогось підкорення їх правилам. Мені не потрібно під неї підлаштовуватися бо мені комфортно з нею під одним дахом жити. У нас розподілені обов´язки - мама займається готуванням, я відповідаю за комунальні, запаси продуктів, прибираємо разом. Ніхто не лежить на дивані, а інший не впахує за всіх.
Ще хтось як аргумент писав про секс ’Ви ж не зможете привести хлопця на ніч щоб сексом займатися?’ Так я не приводжу чоловіків на ніч, але це ніяк не вплинуло на моє сексуальне життя. Займатися сексом можна на території хлопця. Мені щастило що хлопці були з власним житлом😜
І було питання про те, що якби мали гроші на власне житло то чи жили б з батьками. Я так, жила б. Я б тоді маму забрала жити до себе. Звісно якщо б вона захотіла, а я в цьому впевнена на 100%.
Я не пропагую, що треба жити з батьками.
Але не всі хто живуть з батьками це несамостійні і ’сіли на шию батькам’.
І не всі хто живуть окремо це самостійні і щасливі.
Я також вважаю що сепарація і життя окремо від батьків це не одне і теж.
Можна переїхати за 1000 км чи в іншу країну, мати власне житло, чоловіка і дітей. Чи просто вести вільне життя. Але потім на Порадниці купа тем про те, що ’Батьки від мене вимагають...(фізичної участі, гроші, уваги, відвідувань тощо). А у мене своє окреме життя. І що мені робити. А совість гризе, батьки все-таки. І злість бере, що не можеш з батьками домовитися про межі допустимого. А вони ще намагаються керувати, а я в позу стаю...і т.д.’
Багато хто пише ’я б не змогла жити зі своєю мамою...’ А я зі своєю живу легко - вона не керує мною, навпаки, у нас з часом помінялися ролі, я за головну, а вона питає і слухається😁. Вона не вказує, не критикує, не заводить своїх порядків, не вимагає якогось підкорення їх правилам. Мені не потрібно під неї підлаштовуватися бо мені комфортно з нею під одним дахом жити. У нас розподілені обов´язки - мама займається готуванням, я відповідаю за комунальні, запаси продуктів, прибираємо разом. Ніхто не лежить на дивані, а інший не впахує за всіх.
Ще хтось як аргумент писав про секс ’Ви ж не зможете привести хлопця на ніч щоб сексом займатися?’ Так я не приводжу чоловіків на ніч, але це ніяк не вплинуло на моє сексуальне життя. Займатися сексом можна на території хлопця. Мені щастило що хлопці були з власним житлом😜
І було питання про те, що якби мали гроші на власне житло то чи жили б з батьками. Я так, жила б. Я б тоді маму забрала жити до себе. Звісно якщо б вона захотіла, а я в цьому впевнена на 100%.
Я не пропагую, що треба жити з батьками.
Але не всі хто живуть з батьками це несамостійні і ’сіли на шию батькам’.
І не всі хто живуть окремо це самостійні і щасливі.
1
Ответ дляинтайм_не_предлагать
Ой выдумщица)
Моему старшему 3 года как раз, он даже не понимает, что мама готовит на плите, а ваша прям уже макароны готовит для семьи
Моему старшему 3 года как раз, он даже не понимает, что мама готовит на плите, а ваша прям уже макароны готовит для семьи
Вас так родители научили общаться?
В том-то и разница, что вы до 40 живёте с родителями и ребенок в 3 не понимает, что вы делаете. А у меня другая ситуация. Моя со мной готовит, сама льет воду, сама высыпает, солит, мешает, сама режет ножом. Понятно, что она не готовит сама, но смысл и последовательность она понимает. А не понимать это в 15 и позже - ну такое
В том-то и разница, что вы до 40 живёте с родителями и ребенок в 3 не понимает, что вы делаете. А у меня другая ситуация. Моя со мной готовит, сама льет воду, сама высыпает, солит, мешает, сама режет ножом. Понятно, что она не готовит сама, но смысл и последовательность она понимает. А не понимать это в 15 и позже - ну такое
Не знаю подростков без нарушений, которые не умеют готовить макароны/яйца/салат.
У вас, кстати, как с жизнью сейчас? Муж, дети, работа, заработок? Удовлетворенность собой? Увлечения, хобби?
У вас, кстати, как с жизнью сейчас? Муж, дети, работа, заработок? Удовлетворенность собой? Увлечения, хобби?
Так я же об этом же. Я тоже достаточно долго жила с родителями, до 22х, ещё и с парнем какое-то время. Но меня точно не надо было обслуживать: стирать, убирать, готовить, финансово обеспечивать. И я вижу в этом удовольствие и свободу, так как мне приятнее решить самой, что есть и когда, что купить, как время проводить.
У вас иначе, ну и окей) это ваша жизнь.
У вас иначе, ну и окей) это ваша жизнь.
1
Именно терпеть.
Пожилым родителям нужен отдых и покой, а не старую деву кормить и ремонты ей делать.
Вот и терпят молча.
Куда её денешь.
Пожилым родителям нужен отдых и покой, а не старую деву кормить и ремонты ей делать.
Вот и терпят молча.
Куда её денешь.
3
2
Голод и холод вообще не синоним самостоятельной жизни. Миллионы детей сьезжают от родителей после школы. Это норма в нормальных семьях. Значит достаток позволяет и воспитание правильное.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу