Задовбала нитічка, таке враження що з мене сили тягне

Люди, от що робити. Прийшла дівчинка помічником головного бухгалтера, але по факту працює з клієнтами, веде існуючих. Майже з першого дня почала нити в кабінеті, коли нас троє - оооой, я так не зможу, вона (главна тобто) мене знищує морально (ну то може бути, главна така, періодично дає крутих люлєй то всім зразу то комусь окремо), я не витримаю, на минулій роботі була теж директорка строга але ж вона не принижувала, ооой, я так не можу... Час від часу навіть бігала плакати після главної. Вже як півтора року вона ниє, розповідає що не буде тут працювати, от вже була на співбесіді, і так весь час. Весь час з самого початку. Але мені то все одно що вона там думає і куди йде. Проблема в іншому. Вона ниє весь час, оце може підсісти до мене і починає жалітись. Я не звертаю уваги, типу в мене багато роботи, іноді кажу навіть Ліза я тебе не можу слухати, дуже зайнята. Так вона тоді то в кухні, то ще десь. Вона задовбала. Не тільки мене, інших дівчат теж. Ми вже їй сказали що якщо вже зібралась звільнятися то звільняйся, скільки можна одне й те саме. Але вона не звільняється, говорить про це весь час, і весь час жаліється що главна її пресує. При цьому дівчинка главній дивиться в очі як мамі рідній, вислужується, бере на себе додаткові обов´язки. І тут же в кухні ниє що главна її вантажить, сварить, принижує, і вона так не може працювати. Таке лицемірне вічно ниюче з ніжним голосом дівча.
І от в якийсь момент я відчула що це ниття і взагалі ця лицемірна зюзька почала на мене діяти виснажуючи. Коли вона хворіє і не приходить в офіс, легше дихати. Біля неї аж повітря густе: все погано, новини погані, життя погане, і т.п . Бісить і виснажує.
Питання. Як мені себе налаштувати щоб не реагувати на неї. Що собі сказати. Як із собою попрацювати, щоб на мене та дівчинка не діяла.