НАОМА. Живопис. Хтось вчився?

Дочка вступила в інший але збирали інфу про всі творчі виші. В НАОМА на живопис можна, якщо маєте вже на старті високий академічний рівень інакше буде дуже складно. Ну власне в НАОМА нормально вчать саме на академічних напрямках. Можуть бути питання з деякими викладачами дещо старорежимними. Не стала б вступати туди на граф. дизайн і інші іхні нові спеціальності.

А на який факультет дочка вступала?

вона в ЛНАМ вступила на ілюстрацію

Чи вірете ви в перспективність художнього напрямку взагалі?

то ж не мій вибір) заважати дочці не бачу сенсу, бо єдине що вона любить робити в цьому житті - то малювання. Ну і власне в неї спеціальність - ілюстрація та медіадизайн, це 50/50 малювання і анімація/стоп-моушен/комп’ютерна графіка.

Дякую) Хай їй щастить в навчанні!

У них такой дубак в мастерских! За 30 лет ничего не поменялось

Не подобається. Перше - якщо ви надумали поступати в цьому році, то ви вже запізнилися. Там треба готуватися 2 роки до вступу. Ходити на курси при НАОМА та до репетиторів, щоб мати гарне порфоліо і вміти робити завдання, які будуть на екзамені. Мегакорумпований ВУЗ, де вирішують навіть не гроші, а знайомства і приналежність до династій художників. Чому навчили за 5 років? А хрін його знає. Всі випускники зійшлися в тому, що нічому особливо і не вчили. Хто сам багато працював -той і навчився. Перспективи? А ніяких. Випускники до 30 років тинялися, аж поки не знайшли свою нішу. Більшість - безробітні люди. Там розганяють амбіції як у Цискарідзе. Всі навколо бидло, а я художник і геній! Важко потім шукати своє місце в житті. Бо в тому ж Поплавку вчать заробляти на хліб. Там не соромно і дітям малюнок викладати, і підробляти десь. Матеріальна база ніяка. Все купувати самотужки! В академії такий холод, що гидко й згадувати. Всі зими в куртках сиділи на парах. Дуже холодна будівля зі старезними дерев´яними вікнами, не утеплена і т.д.

Не подобається. Перше - якщо ви надумали поступати в цьому році, то ви вже запізнилися. Там треба готуватися 2 роки до вступу. Ходити на курси при НАОМА та до репетиторів, щоб мати гарне порфоліо і вміти робити завдання, які будуть на екзамені. Мегакорумпований ВУЗ, де вирішують навіть не гроші, а знайомства і приналежність до династій художників. Чому навчили за 5 років? А хрін його знає. Всі випускники зійшлися в тому, що нічому особливо і не вчили. Хто сам багато працював -той і навчився. Перспективи? А ніяких. Випускники до 30 років тинялися, аж поки не знайшли свою нішу. Більшість - безробітні люди. Там розганяють амбіції як у Цискарідзе. Всі навколо бидло, а я художник і геній! Важко потім шукати своє місце в житті. Бо в тому ж Поплавку вчать заробляти на хліб. Там не соромно і дітям малюнок викладати, і підробляти десь. Матеріальна база ніяка. Все купувати самотужки! В академії такий холод, що гидко й згадувати. Всі зими в куртках сиділи на парах. Дуже холодна будівля зі старезними дерев´яними вікнами, не утеплена і т.д.

Дякую за розгорнуту відповідь.Розумію. Ви потім змогли знайти нішу, якось влаштуватись?

Не за освітою. За освітою першими влаштувалися діти з династій. Театралів - прилаштували в театри, на телебачення і т.д. Деяких живописців і реставраторів влаштували в музеї (зарплати як у церковних мишок). Скульптори довше всіх не могли знайти для себе місця. Більшість так його і не знайшла. Один навіть пішов суші крутити. Живописців теж не знаю сильно успішних.

Біда в тому, що в Україні не потрібне мистецтво і в цій сфері величезна корупція. Якщо ви хочете отримати держзамовлення , то ви його не отримаєте поки не почнете приймати участь в деребані грошей (робити за копійки і давати інше розкрасти) або не будете родичем, кумом, сватом/братом. Для того щоб видавати продукт, який продається, треба знайти самому щось своє унікальне і популярне. І для цього не завжди потрібна ця освіта))) Бо інколи яскравий самовпевненний примітив швидко набирає популярність і робить собі ім´я. А людина з академічною освітою і горою знань довго жує соплі, бо має високі запроси до мистецтва та до себе. Дійсно відомими серед моїх знайомих, які вчилися в той час, стали люди, які взагалі працюють не за профілем.
Такого як в інших професіях тут немає, як і у балеті. У вас не буде якоїсь стабільної роботи, на яку ви будете постійно ходити і отримувати зарплатню. Або доведеться перевчитися на якогось аніматора чи 3-д художника, який буде працювати в офісі, а не за мольбертом. В часи СРСР все це було дуже вигідно, бо були цілі інституції, які годували художників за Леніних. Зараз - ні. В балетній трупі обмежена кількість місць. Якщо ти не тягнеш, не вмієш боротися і не готовий битися, то йди гуляй або міняй справу свого життя.

Да про що я говорю, якщо мені недавно повіряв лічильники чоловік, який закінчив живописний факультет в НАОМА, а потім ще й архітектурний в КІСІ.
Моя подруга закінчила НАОМА і працює фотографом. Її фото не сильно відрізняються від тих фото які робить інша знайома дівчинка - ветеринар. У другої навіть кращі, бо вона дуже моторна, привітна і розуміє, що хоче ’піпл’. Всі ці ялиночки, арендовані сукні, пози з дорогих журналів нашого дитинства. І для неї це кайф і самореалізація, а для тієї що з НАОМА - достатньо принизливий спосіб заробляти на життя.

Якщо ваша дитина вся горить від бажання бути художником, балериною чи актором - допомагайте. Якщо є хоч малий сумнів або ж це взагалі ваше бажання, то 100 разів подумайте. Для України це професії в яких більшість просто згоряє від розчарування і відсутності можливості самореалізуватися.

Якось несправедливо це все. А якщо замислитися,це ж художка, у деяких коледж, а потім академія. Ви пишете для себе?Влаштувалися на щось схоже,смежне,чи навички зовсім пропадають?

Так, навички пропадають. Це як спорт. Нам навіть викладачі казали, що 2 тижні без малювання, і ти одразу відкатився назад. Я не пишу для себе, та працюю взагалі в іншій сфері. Але я впевненно себе почуваю у компаніях, знаю історію і історію мистецтва, інакше сприймаю світ, фільми, книги. Це подобається моїм партнерам та друзям. Це помічають оточуючі. Чи засмучує мене те, що я не влаштувалася за профілем? Та абсолютно ні!)) Навчання в НАОМА було ідеєю фікс моїх батьків. Отримала скоринку, віддала і попрощалася.

І інших, хто реально вірив, що стане визначним художником, просто зламане життя. Там і бухачечна, і неможливість створити нормальну сім´ю, і зіпсований характер і т.д. Я не бачила такого серед випускників КПІ, якщо чесно))) Там студенти якось краще сприймають реалії українського життя)))) І спокійніше відносяться до свого навчання (’о, богема’, ’о!! художники!!’. Родичка закінчила скульптурний факультет, і їй зараз за 60 років. Абсолютно хвора людина, яка все переводить на тему НАОМА, і що вона ’жінка - скульптор!!’. Живе на утриманні всіх інших родичів ’не скульпторів’.

Забула сказати, що непогано живеться ще тим, хто після НАОМА поїхав вчитися далі в Польщу, Німеччину і т.д. Але хто ж його знає. Може це все батьківські гроші, бо в бідних сім´ях таких сценаріїв не було.

Посмотрите в fc - художница Ирина Волкова. Закончила наома. Успешный художник. Пусть , дочка решает сама.

Я трохи розумію про що ви,так як в мене була художка та вчилище, живопис, але далі я не пішла,бо я вже тоді я запідозрила що будуть складнощі. В душі в майбутньому якось залишилося бажання довершити освіту, дивилася в сторону наоми але ще подобається академія во Флоренції. Але це якось категорічна зміна життя,працювати та вчитися разом. В мене підліток зростає, по трошки малює в задоволенні,питає про академію але в мене багато сумнівів що до нього, йому творчу кар´єру я б не радила (тим більше що є інші схильності). Ви писали,що вчилися для батьків,але хоч на початку у вас були бажання?

А взагалі я б рекомендувала придивиться до ЛНАМ, там зовсім інакша атмосфера, нема такої запущеності, гарний ректор, багато молодих викладачів і просто фантастичні викладачі старої школи. Не знаю, як саме на живописі але дочка живе з дівчинкою, яка закінчує навчання на магістра сакрального мистецтва. Вони і бакалавра захищали, розмальовуючи реальний об’єкт, і вже після навчання має запрошення на роботу. Звісно це доволі специфічний напрямок але випускників не так багато і вони востребуванні. Є художній метал, де випускники теж мають непогані перспективи, є кераміка, скло (тут не знаю як перспективи але ті ж вітражі востребувані і коштують дорого, а їх тому вчать). В ЛНАМ можна навчатись наприклад на живописі, а з третього курсу вибрати майнор (список дисциплін за вибором) і вивчати те ж 3Д, стом мовшен, арт-менеджмент і тд, там багато напрямків.

Я трохи розумію про що ви,так як в мене була художка та вчилище, живопис, але далі я не пішла,бо я вже тоді я запідозрила що будуть складнощі. В душі в майбутньому якось залишилося бажання довершити освіту, дивилася в сторону наоми але ще подобається академія во Флоренції. Але це якось категорічна зміна життя,працювати та вчитися разом. В мене підліток зростає, по трошки малює в задоволенні,питає про академію але в мене багато сумнівів що до нього, йому творчу кар´єру я б не радила (тим більше що є інші схильності). Ви писали,що вчилися для батьків,але хоч на початку у вас були бажання?

Підготовка в НАОМА тривала три роки (репетитори, курси при академії і т.д.). В той момент мені подобалося. Коли я вже поступила, то зрозуміла, що ніяких чарівних знань мені не дадуть, і головну підготовку я вже пройшла при вступі. Раз на пів року у нас були перегляди, під час яких ми показували все що ми зробили у відповідь на поставленні завдання. Інколи в майстерні приходили викладачі і критикували нас. У мене були однокурсники, які малювали як Т.Г. Шевченко. Готові були малювати шматочком вугілля на стінах, аби малювати, малювати, малювати. Це пристрасть і покликання. Я після першого ж курсу зрозуміла, що у мене немає ніякого покликання. Надалі я робила стільки робіт, щоб закрити сесію. А коли випустилася, то побачила як мої друзі не художники стають самостійними: будують кар´єри, знімають квартири, подорожують, купують машини і т.д. В цей момент я побачила яке дно було в житті у моїх друзів - художників. Найважче було тим, хто ще й дитину народив. Досі з чорної бідності не вийдуть. Я зрозуміла, що не хочу я так жити. Побачила якими всі стали токсичними, нещасливими, заздрісними... Блін... Ну я не знаю як це пояснити... Свою дитину я не віддам ні в художню школу, ні в НАОМА, ні в балет, ні в акторство.