Что бы вы подумали о мужчине который 30 лет живет в квартире тещи?

Подружжя дуже похилого віку, мають трьох кімнатну квартирою. Отримали в радянські часи. Є в них донька та син, він проживав довгий час з ними, тепер окремо винаймає, бо одружився, народили дитинку. Старим батькам важко міняти звичне життя з новою людиною в домі, та й невістка з ними не ладнає. Але син живе окремо з перспективою, що після батьків квартира лишається йому, бо ввони все життя це говорили і обіцяли . Донька вже дуже давно проживає в іншому місті. Там же вийшла заміж, купила однокімнатну квартиру, та через великі борги лишилися її. Переїжджає вона до батьків. Звісно весь побут, витрати, лікування на неї , бо живе з ними. Тим більше мати вже лежача. І тут виникає конфлікт. Син висказує сестрі, щоб вона ні нащо не розраховувала, квартиру свою вона просрала. Вона каже, що не його то справа, бо не він їй цю квартиру купляв. Батьки теж вже різко змінили курс і оголосили, що ніякого заповіту не буде, що вони обидва їх діти і ділитися спадок буде на двох. Я не донька і не невістка якщо що.

Собственно на работе мужчина, 36 лет, дочь от первого брака в возрасте 8 лет. Бывшая жена уехала за границу и нашла себе немца.Зарплата у нас с ним примерно одинаковая, о себе 34 года, замужем не была , детей нет. Я живу с родителями, у него своя двушка в спальном районе. Планирую своего ребенка

Не хочу багато писати, але й мало не вийде.У чоловіка є брат, молодший на десять років, його брату 30. Жив він раніше з батьками, батьки до такого віку підтирали за ним на кожному кроці і постійно акцентували, що він молодший (нічого собі немовля!).Не зрозуміло як, але знайшов він собі дівчину (у свої 27 років). Прожили вони два роки разом під боком у свекрів, потім вдалось виїхати за кордон. Їхали вони бездумно, поближче до кордону. Поселились там, де виділили кімнату (гуртожиток).І весь цей час він нив, що йому все не так і всі не такі. Друзів за рік так і не завів, постійно гризеться з усіма. Ми з родиною також виїхали за кордон, але пізніше і шукали цілеспрямовано житло (робота онлайн у нас, до місця не привʼязані).Знайшли житло, всі питання вирішували і вирішуємо самостійно.І тут нещодавно від брата чоловіка пішла його дівчина, знайшла іншого. Того, що не ниє і не звинувачує усіх у своїх негараздах 😁Свекруха, як заведена, назвонює то мені, то чоловіку, розповідає, яка колишня невдячна ско…, і щоб ми «молодшенькому» роботу знайшли (він на допомозі як біженець сидить), а тепер ще й житло! Так як вони з колишньою живуть разом, їх не хочуть розселяти, немає куди. Не знаю, чого він чекає стільки часу, але весь цей час не працює.Свекруха просить забрати його до нас 🤣 коли зрозуміла, що ніхто цього не хоче робити почала вмовляти хоча б на різдвяні свята запросити його, щоб він не сидів сам-один.Чоловіку не зручно перед матірʼю та братом і вже починає закидати мені, що може б запросити його?Я не маю бажання ніякого приймати його, обслуговувати, підлаштовуватись під нього. Тим паче що кімната, в якій ми влітку приймали гостей, зараз не жила (там немає опалення і дуже холодно, а заради нього ми не збираємось ганяти обігрівач 24 години на добу).І взагалі при чому тут ми, якщо він у свої 30 років не може влаштувати власне життя! І запрошенням в гості не обійдеться, він почне напрошуватись «ненадовго» пожити у нас.От цікаво, скільки це триватиме? Чому я маю виясняти відносини і приводити аргументи, чому я не хочу няньчити здоровий лоб?Можливо у когось є подібні родичі. Що порадите? Як коректно і твердо поставити його на місце? Чи це має зробити чоловік ?

Ей 69. Живем с мужем у нее, детей пока нет. Свекр развёлся и переехал к другой женщине. Отдельного жилья нет, живем со свекровью в трехкомнатной. До этого некоторое время снимали. Свекровь не работает, получает неплохую пенсию. Переехали, так как после развода ей нужна была психологическая помощь. Муж настоял о переезде. Мы застряли и живем уже почти три года.Все бы ничего, но я живу как в дурдоме, у меня едет крыша. У нее нет психдиагнозов, для окружающих она обычный человек, но в семье она абьюзер. В квартире нет стиральной машины, старая сломалась 10 лет (!) назад, на ее место она поставила тумбу. Она против стиральной машины. Приводит аргументы: "мне нужно двигаться, поэтому я стираю вручную; она будет занимать место; у нас не так много белья для стирки". Мне приходится стирать вещи, полотенца и т.д. вручную (свои я стираю сама, а вещи мужа она сама берет и стирает, когда я не вижу).Она против нашего переезда, при этом в квартире не разрешает ничего менять. В нашей комнате ковры на стене и на полу, не разрешает вынести. У меня началась тревожность, каждую минуту ожидаю критику с ее стороны. Она не может разговаривать нормально, начинает орать, несет бред. Я сказала, что сама куплю за свои деньги стиралку, но вместо диалога она начала орать: вы ждете моей сиерти, мне недолго осталось, Боже, забери меня к себе; конечно, я необразованная" и все в этом духе. Что бы вы посоветовали? Как общаться с таким человеком?

В первом браке в молодом возрасте всё просто и понятно, первые общие дети, первые приобретения и проблемы. А как вы построили семью в возрасте ближе к 40 годам и позже? Заботится ли новый муж о ваших детях? У мужчин в основном тоже есть свои дети от 1 до 3. Участвуете ли вы в их жизни? Как решаете вопрос с имуществом, как оформляете покупки? Продолжаете жить в вашей квартире или его и вкладываетесь в его быт и уют? Одно дело, когда все ресурсы вкладывать в общее другое, когда у каждого своя жизнь, дети, внуки.