Як забути сестру яка принесла багато болю?

Забути не вийде. Але можна з цим навчитись жити, так, щоб спогади не травмували

молча, взять и забыть, с чего вы вообще о ней думаете

представляйте мысленно, что вы бьете ее палкой, и так каждый раз . На это уйдет около 40-50 дней

Ваша сім´я яку створили - Ви впевнені, що Вашим дітям нічого буде розповісти психологу?

Як?дякую
Як зробити так, щоб не травмуватися сильній, впертій, незалежній, успішній жінці?
Як вирвати з серця?

А чому ви про неї думаєте? Що ви від неї хочете?

А ви?

Я від неї нічого не хочу. Хочу не думати про неї

Я викреслила з життя і живу далі. Боліло пів року, тепер пофіг, це чужа людина для мене

Просто час потрібен?

Нууу, але ж ваша сестра виходить також з ’не дуже’ родини і можливо вона вчиняла так як вчиняла не тому що це був її свідомий вибір, а тому що життя зробило її такою.

З психологом поспілкуйтесь. Є механізми як впливати на погляди, почуття і думки.

Ви про сімʼю чи про сестру? Нічого не зрозуміло

То не думайте про неї

Це питання не по темі, взагалі.

Ну ні)) це ж неправда
Ви ж не просто в голові крутите «Оксана, Оксана, Оксана».
У вас же хід думок якийсь є )

Ну мені потрібен був і психолог і час. І прийняття для себе, що тепер я хороша лише для себе і своєї сім´ї, а не для всіх інших, які потім роблять дуже боляче

Так це не працює.

Не Вам вирішувати.

Працюю з психологом
Поки безуспішно (((

А це не рішення, це факт.

Щось поки нічого не допомагає. Навіть відпочинок на морі не відключив ((
Щось дуже болить

Так яка Ви сильна? Ви слабка.
Для чого забувати своє рідне?

Зрозуміло) дякую що зайшли

Так що сестра вам зробила? І які стосунки з батьками?

Я створила тему не для цього.
Дякую

Ну ви ж свою сімью мабуть не вчора створили? То навіщо вам думати про минуле. Живіть з тими, хто приносить вам радість, з іншими не спілкуйтеся

Я зараз слухаю лекції Пєтухова Валерія Вікторовича. Багато відповідей знайшла для себе. Професор кафедри психології.

Насправді можливо вам би допомогла щира та відверта розмова. Ви знаєте все з власної позиції, а у сестри вона може бути інакшою.
У мене все життя був ідеальний брат - золота медаль, олімпіади, червоний диплом, робота з ранніх літ, гра в квн, ідеальний у всьому. І я такий собі середнячок з важким підлітковим віком, поганою компанією, з алкоголем, наркотиками, ранньою вагінтністю. І я все дитинство ображалася на брата, на батьків, що от він такий ідеальний, що батьки тільки про нього і говорять, хваляться знайомим, а мене ніби не існує.
А потім ми в дорослому віці поспілкувалися з братом і я от йому це розповіла, на що отримала шок від брата, який, як виявилося, все дитинство ображався на мене і батьків, тому що у батьків на нього ніколи не було часу, вони весь час ’рятували’ мене, витягували мене з моїх халеп, завжди були в поганому настрої і ніколи не розділяли з братом жодного його успіху, не спілкувалися з ним, не мали на нього часу - весь йшов на мене.

Тому ми бачили ті часи абсолютно по-різному. Можливо і у вас так..

Дякую 🙏🙏🙏🙏