У продовження теми Щасливий шлюб без грошей чи шлюб без любові, але з грошима

Задовго бо війни я мала ухажора. Були разом близько 2-х років. В нього були певні фінансові труднощі, бо проблеми на роботі, зп зменшили, премії забрали...Загалом ледве одному грошей вистачало.Але ж в мене любов)Ну і він казав,що любить,якісь простіюукети дарував)) Перший рік ще нічого.Якось старався, заощаджував, викручувався. На другий рік стало геть кепсько. В нього посипалось здоров´я. Грошей на лікарів, ліки ,якісну їжу не вистачало. Пару разів купив по скидках молочку, бо останній день -отруївся. Дуже хотів зекономити. Нікуди не ходили. Зустрічі виключно в парку або в нього вдома. Коли я почала говорити,що треба міняти роботу, десь підробляти- то не сприймалося. Але любити я його повинна була, з його слів,просто за то, що він є. Всі свої життєві проблеми і питання я вирішувала сама.Далі пішли закидони на тему,що він би хотів аби я йому привозила чи робила в нього млинці, котлети. Пару разів привозила пиріжки, бо вдома робила. Привезла -питання- чому так мало? На питання регулярні що готувала - ксзала що нічого,бо розуміла для чого питають. Коли я змінила роботу на ліпшу, він одразу запропонував жити разом). Я відмовила, пояснивши , що раю в шалаші нема. Потім почалися розмови за дітей, бо він дітей не мав. . Які діти? В мене на той час 15- річна донька. Питання вступу були нагальними. Бавитися з пелюшками я не мала бажання і попереджувала про це з початку стосунків. Він вимагав все більше і більше уваги- щоб серед тижня і на вихідних лишалася в нього на ніч. Тобто їхати після роботи не додому, а до нього. Водночас, крім кохання і сексу , я більше нічого не мала. І на ніч я не лишалася і в будні я їхала додому.
Кохання вже зникло десь через 1.5р. Я в ньому бачила, можливо, друга , але не партнера. В останній рік максимум, що він міг мені ’ подарувати’ це куплені на скидках упаковку грибів, кіло підгулявших лимонів, пучок зелені. Але я себе ламала, я ж не меркантильна.кінець кінцем я втомилася і під кінець 2 року розпрощалася. Сказала, вибач, але ти не дівиця, не ікона, щоб тобою любуватися і любити ,бо ти красивий. Ти мені нічого не даєш як чоловік ,крім розмов. Плюс ти хочеш дітей , а я народжувати точно не буду. Останньою краплею стала цікава ситуація. За 2 роки вперше до нього приїхала сестра- 42 р з племінницею. Він швидесенько купив квитки всім в кіно, потім вдома накрив стіл. Мене він за 2роки в кіно зводив аж 1 раз. Я теж пішла в кіно з ними, запросили. Де взяв гроші?Якусь ніби премію отримав. Він бігав навколо сестри і племінниуі як ошпарений, хоча вони досить егоїстичні і з його слів ніколи зайвий раз і не подзвтнили. Після кіно сестра почала ходити з дочкою по магазинах. Він дуже активно пропонував їй якісь речі, парфуми, пропонував племенниці щось купити ( що ввн їй купить). . Мені нічого не запропоновано ні разу за 2роки і в той момент теж. . Тільки казки про велику любов і що він мене любить просто так і я його повинна теж просто так любити. Мені це стало неприємно і я сказала, що мені треба додому. А сама подзвонила кумі,яка жила поруч з ТЦ, запропонувала зустрітися у фудкорті. Короче сидимо з кумою.. Через годину сюди ж приходять кавалер,сестра,племінниця.Я сиджу спиною.Мене не бачать. І чую голос сестри - ой, ти нам стільки понакупляв , ти б і М.(мені) купив би щось. Його відповідь - та вона має все. Їй нічого не треба. Я все чую.)) Далі він схоплюється і біжить замовляти їжу. Повертаючись бачить мене. Я повертаюсь і бачу пакетів з 10 з різних магазинів. Він став червоним ,як рак. Я нічого не сказала. Через тиждень ми пересіклися в метро і я скащала, те що вище написала. Він буцім намагався плакати, хапався за серце. Ще надзвонюаав, але на зв´язок я більше не вийшла. Бачила його на Позняках в Києві ось, коли продавала свою другу квартиру. Постарів, ходить як одоробло в лахах старих. Видно, що як був жебраком так і є.
Нема любові в злиднях)))))