Вопрос к тем, у кого есть братья или сестры

У нас большая разница в возрасте. Думаю, каждый получи свою порцию родительской любви.
Я точно не была обделена любовью и вниманием родителей.
Хотя они считали, что со старшим ребенком больше времени проводили.

А вот бабушка больше любила первого внука. Это я четко ощущала

Так, в сім´ї сестру любили більше, хвалили, казали, що от я не така як вона , от не така і все, вони хотіли ще один клон сестри, а я була собою і нею і залишаюся, і я зуміла довести, що я просто інша.

Любимая не я. И это меня всегда устраивало. Я даже знаю почему я не любимая . Сестру обожаю и мы очень близки, 2 года разницы . С мамой у меня хорошие отношения, никаких детских травм нет

Ну як сказати, чи я любіма? якщо сестрі купили 2 квартири і 2 машини, а мені сказали теж колись подарують.

Я не ощущала прям себя более любимой, хотя мама и сейчас говорит, что меня баловали, но ответить, как конкретно, почему-то не смогла.

Отметила, что любимая я, но это по мнению сестры

Можу сказати на прикладі свого чоловіка та його брата. Обʼєктивно свекруха більше любить старшого, він такий молодець, а молодший (мій чоловік) то таке, принеси-подай-прибери. Того зайвий раз турбувати неможна, він зайнятий, він працює. І допомагати йому більше треба, він більше потребує. І сказати щось йому свекруха боїться, тому що боїться що він може образитись. Іноді мене це бісить. От реально. Але був момент, коли я зрозуміла що старшенький вважає, що люблять його менше.

у нас небольшая разница в возрасте-чуть меньше 2х лет, мы росли всё время вместе и разницы в любви/ поддержке/ отношении я никогда не ощущала, и будучи взрослой тоже. Спасибо мамочке за любовь и за всё-всё-всё хоть её и нет уже 10 лет...

Нас с братом любили однаково але якось по-різному. Я молодша

О, я вас розумію. У нас схожа історія. Нам батьки чоловіка віддали свою стару вісімку, а старшому купили новий Форд з салону. А потім майже стільки ж дали ще на ремонт, тому що той розбив його добряче і ще за іншу машину мав відшкодувати. Але коли стає питання, що потрібно свекрів кудись відвезти, то веземо або чоловік, або взагалі я. Тому що старшого зайвий раз турбувати неможна і взагалі йому незручно, далеко в гараж йти.

Отец любил больше меня, но он ушел и потерял значение. За брата обидно уже 30 лет. Мама любит одинаково.

Я завжди була умовно ’зручніша’, ніж сестра, то я б сказала, що скоріше в мене роль ’улюбленої доньки’. Але це фоново, не явно.

Батьки рано померли,бабуся бідненька садила город,господарство і нас поставила на ноги.В 16 пішли вчитися.Брат і сестра-найближчі люди в світі.

Розумію вас. В мене син старший за доньку на 10 років, люблю обох однаково, але по-різному. Тобто сина в віці доньки я любила напевно так само. Але у моменті, враховуючи різницю у віці та різну стать це кохання неоднакове. Сподіваюсь зрозуміло написала

Мама больше брата любила, это объективно, так как она этого и не скрывала и наследник он

Нас любили однаково але мамі більш шкода мого старшого брата, він слухняний, спокійний, а я видра, відірви і викінь, весь кістяк сім´ї на мені тримається, все на мені. Тато любив мене більше- це я знаю точно, він завжди казав, що я довгоочікувана доня, ми з ним однакові характерами, я схожа на нього, але нікого з нас батьки не ображали, не ділили, все завжди порівну, у нас дружна сім´я, тата не стало 1.5 роки назад, я його любов до мене пронесла через все життя.

Любили однаково. Але брат більше мамин синочок, не відходив від неї в дитинстві і мамкав без перестанку, тому йому уваги діставалося більше. Я самостійніша, мене в село на ціле літо до бабусі відвозили, я швидше від батьків з´їхала. Але це не означає що мене любили менше, я цього ніяк не відчувала

Ні, любили обох однаково, як на мене.

В моїх батьків три доньки, кохана дитина найменша (не я).
Раніше було образливо для мене, тепер я старше і розумію що батьки більше любили найменшу бо вона була (несподівана пізня дитина) але бідова, що здоров´ям що по життю вічно з нею було купа проблем.
Як на мене батьки самі її так виховали (привчили) що вона найменша тому всі ті вибрики прощали. А мені і старшій доньці отримували по шапці а от молодша їй все можна бо манюня.
Ну то їх вибір звичайно і тільки навпаки результат того виховання бо дівчинка вже доросла, а все одно дитячі вибрики у неї, ніби підліток в пубертатного періоду. Ну та й нехай.
Тільки було пару разів, що батьки натякали - що найменша у них дитинка і прямо не знають що з нею буде в разі їх смерті.... На що я і старша сестра сказали - нічого не буде, доведеться ставати дорослою людиною, бо то для вас вона Манюня доця, а ми нянькати дорослу жінку не будемо. Бо у нас є свої діти а колихати сестру не збираємося. Чомусь батьки образилися. Як на мене все правильно і зрозуміло.

Моя старша сестра теж чомусь думає, що її любили менше. Хоча їй все, а мені догляд батьків.

Так само

Нас 3 сестри. Клянуся, ніколи не замислювалася кого люблять більше. Всім всього вистачало і зараз батьки готові гладити,обіймати та любити здорових тьоток)

Жодного разу не чула, щоб невістка вважала, що її чоловік - улюблена дитина))))

Маю сестру молодшу на 4 роки. Мама завжди каже, що любить нас однаково)
Бабуся по татовій лінії мене любила більше, вона навіть назвала мене, бо завжди хотіла доньку, а після тата, більше не мала дітей.
Мама вийшла на роботу коли мені був рік і лишила мене на бабусю з дідусем, потім коли народилась сестра вони мене теж до себе забирали.

Різниця до 10 років. Я старша. Батьки дуууже мало часу приділяли обом, хоча я була часто на бабусі до школи, брат на батьках. Тому можливо і більше любові отримав. Зараз можу сказати, що моє дитинство було реально голодним, постійно сама вдома, уроки - все сама. В брата дитинство було кращим. Ніяких травм дитинства в мене немає бо можливо розумію, як важко батьки працювали/працюють. Нам обом допомогли в житті дуже сильно. З братом нормальні стосунки.

Зараз, в мої 47, в мене стійке враження, що нас з братом НЕ любили однаково обох)