Як відкараскатися від «простих» людей?

Орендувала я квартиру (роки три мабуть, може довше) у бабусі-кульбабки, така, «проста як двері».
Ну наче поки я в неї на квартирі жила, я ще розумію що могла мене набрати запитати номер телефону стоматології чи попросити про послугу, типу незручно ж і відмовити, бо вона вже літня, їй у 79 років ось буде, але я вже три роки орендую іншу квартиру, а вона мені телефонує наче я її подружка, то їй потрібно матеріальну допомогу оформити (я в міській раді працювала), то на нового орендаря скаржиться, то їй квартиру допомогти здати, бо сама вона ні договір не складе, ні людей не знайде нормальних, а хочеться ж без посередників, бо гроші доведеться витрачати (її ріелтор бере і з орендодавця, і з орендарів комісію), максимально абстрагувалася, намагаюся не відповідати чи казати що нічого не вийшло, чи що відмовитись люди які могли допомогти (в залежності від прохання).
Сьогодні дзвоне, її сусідці робота потрібна «пристрой Наташу в дирекцию, ну ты сама знаешь куда лучше, в бухгалтерию или в экономику», те шо я взагалі не в Україні зараз її не хвилює, їй треба і хоч застрелься.
Наче й на йух послати не хочеться, але я дивлюся там кришечка потроху підтікати почала, і бабуська не відчуває кордонів. Ото як їй культурно пояснити що я не можу і не хочу вирішувати ще й чужі проблеми (вона не одинока, є дочка, живе за 50км, і купа «подружок»)?
Дрібні якісь прохання, ок, але поручитися за людину яку я двічі в очі бачила, я не можу. Та і взагалі, шо за дивні звички, турбувати сторонніх людей по питаннях які і тебе не стосуються?