Метровий сантиметр• 26 июня 2025
Страх и тревожность обстрелов
Девочки. У меня страх и тревожность после прошлых обстрелов. Постоянно просыпаюсь, и читаю что где летит
Начиталась, что накопили много ракет и подсознательно уже жду этот день. А если ночь прошла тихо, то мне ещё страшнее, что вот-вот сейчас будет
Прятаться мне негде, только сидеть под лестницей или в ванной
Убежищ рядом нет. Как вы справлялись с такой тревожностью?
Начиталась, что накопили много ракет и подсознательно уже жду этот день. А если ночь прошла тихо, то мне ещё страшнее, что вот-вот сейчас будет
Прятаться мне негде, только сидеть под лестницей или в ванной
Убежищ рядом нет. Как вы справлялись с такой тревожностью?
показать весь текст
2
10
75
0
Четыре года так живёт страна, многие уже спят как убитые и всем пофиг. Кто-то спит по 2 часа и валит на работу.
Я живу у Харкові в багатоквартирному будинку. Чесно скажу - мені допомагає молитва. Якщо Ви вірите в такі речі, спробуйте. Бабуся вчила мене ще малу, що в час тривоги, біди, страху, паніки... треба читати 90Псалом. Пошукайте текст в інтернеті. Обстрілюють нас тут регулярно, майже кожної ночі переважно шахедами на різні райони, бувають і ракети або КАБи. Намагаюсь жити за принципом, що в кожної душі є свій час прийти у цей світ і так само є час піти з нього, від своєї долі не втечеш, якшо шось повинно статися. Але берегтись треба наскільки можливо. Під час обстрілу - від вікон подалі, замки у вхідних дверях відчиняю, у коридорі - завжди лежать речі, які можна швидко вдягнуть, тривожний рюкзачок (в ньому є аптечка, турнікет), сумка для кота, в кармані домашнього одягу завжди лежить свисток. От таке життя. У 22 році була в евакуаціїї в центральній Україні, морально було дуже важко, з роботою погано, повернулась додому, стало набагато краще, не жалкую. Тримайтесь, намагайтесь кожного дня шукати в житті шось гарне, хороше, практикуйте різні практики для заспокоєння, дивіться цікаві фільми. Все переживем, все подолаємо, усе витримаємо 
1
Ответ дляkattya.ket1306
Я живу у Харкові в багатоквартирному будинку. Чесно скажу - мені допомагає молитва. Якщо Ви вірите в такі речі, спробуйте. Бабуся вчила мене ще малу, що в час тривоги, біди, страху, паніки... треба читати 90Псалом. Пошукайте текст в інтернеті. Обстрілюють нас тут регулярно, майже кожної ночі переважно шахедами на різні райони, бувають і ракети або КАБи. Намагаюсь жити за принципом, що в кожної душі є свій час прийти у цей світ і так само є час піти з нього, від своєї долі не втечеш, якшо шось повинно статися. Але берегтись треба наскільки можливо. Під час обстрілу - від вікон подалі, замки у вхідних дверях відчиняю, у коридорі - завжди лежать речі, які можна швидко вдягнуть, тривожний рюкзачок (в ньому є аптечка, турнікет), сумка для кота, в кармані домашнього одягу завжди лежить свисток. От таке життя. У 22 році була в евакуаціїї в центральній Україні, морально було дуже важко, з роботою погано, повернулась додому, стало набагато краще, не жалкую. Тримайтесь, намагайтесь кожного дня шукати в житті шось гарне, хороше, практикуйте різні практики для заспокоєння, дивіться цікаві фільми. Все переживем, все подолаємо, усе витримаємо
Гарно написано, тільки одне питання. Чому ми маємо долати і витримувати? Ми що терпіли якісь?
2
Ответ дляkattya.ket1306
Я живу у Харкові в багатоквартирному будинку. Чесно скажу - мені допомагає молитва. Якщо Ви вірите в такі речі, спробуйте. Бабуся вчила мене ще малу, що в час тривоги, біди, страху, паніки... треба читати 90Псалом. Пошукайте текст в інтернеті. Обстрілюють нас тут регулярно, майже кожної ночі переважно шахедами на різні райони, бувають і ракети або КАБи. Намагаюсь жити за принципом, що в кожної душі є свій час прийти у цей світ і так само є час піти з нього, від своєї долі не втечеш, якшо шось повинно статися. Але берегтись треба наскільки можливо. Під час обстрілу - від вікон подалі, замки у вхідних дверях відчиняю, у коридорі - завжди лежать речі, які можна швидко вдягнуть, тривожний рюкзачок (в ньому є аптечка, турнікет), сумка для кота, в кармані домашнього одягу завжди лежить свисток. От таке життя. У 22 році була в евакуаціїї в центральній Україні, морально було дуже важко, з роботою погано, повернулась додому, стало набагато краще, не жалкую. Тримайтесь, намагайтесь кожного дня шукати в житті шось гарне, хороше, практикуйте різні практики для заспокоєння, дивіться цікаві фільми. Все переживем, все подолаємо, усе витримаємо
Спасибо
Це стосується тих, хто зробив вибір залишитись в Україні і жити тут під час ведення бойових дій. Не терпіть, виїзджайте, це право кожної людини. Всі люди, які живуть в обстрілах - витримують та долають. Війна - це випробування для всього народу.
Не всі витримують( В нас сусідка після масованих обстрілів і влучання неподалік якось ’дахом поїхала’( До госпіталізації, і не факт, що повернеться до нормального життя.
Інша справа, що на стресі не треба нічого вирішувати. Спочатку зняти стрес (наскільки можливо), потім вирішувати.
Інша справа, що на стресі не треба нічого вирішувати. Спочатку зняти стрес (наскільки можливо), потім вирішувати.
Ответ дляА я нівроку
На четвертому році повномасштабної у нас досі хтось думає, що передмістя не обстрілюють? 
Уламки і цілеспрямовано- це дві великі різниці
А ви впевнені, що завтра в передмістя не полетить?
Вже були ті, хто вірив, що мирних жителів не вбивають, і що в житлові дома не летить, тількі в військові об´єкти.
Вже були ті, хто вірив, що мирних жителів не вбивають, і що в житлові дома не летить, тількі в військові об´єкти.
Я как вы автор, раза 3 просыпаюсь за отрезок сна и захожу в телегу посмотреть все ли нормально, но мне то сняться взрывы то сосед что-то тягает, гупает от этого я просыпаюсь. А так обязательно реагирую на каждую тревогу и если это массированый обстрел иду заранее в паркинг
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу