У кого взрослые дети и у них нет детей

От чего вы плакали ? Вы рожали детей СЕБЕ и мужу , а не свёкрам или смоим родителям. Логично, что и заниматься вашими детьми должны вы и ваш муж.

Мене вивозили на все літо в село до самих 18 років,мого чоловіка теж,але мами наші цього не хочуть пам´ятати чи визнавати))) Ми зі своїм малим самі увесь час,хіба що садочок трохи дає подихати.

Ну так і було.
Мені не треба було ’заниматься’, а хоч посидіть іноді, як кудись треба.
Це так багато? Це щось невообразіме я просила у людей, які не працювали, яким ми добряче фінансово помагали? Чи для чого тоді родня?
Для чого люди ждуть внуків? Щоб просто були?
Невже не хочеться з ними провести час?нема ніякого задоволення від спілкування з мпленькими людьми?

А муж на війні, няні немає , садок зачинений.
Такі варіанти не розглядаєте?

Моя мама взагалі не хотіла сидіти з внуком ні в якому віці. А мені хотілось давати його не для сплавляння, а для того, щоб підтримувати родинні звʼязки , поколінь. Я думала, що моя мама захоче надолужити те, що не робила зі мною, не проводила час, уникала. Хотіла щоб син знав, що є бабусі і діди, і що це родина, що кожен несе якісь знання для нових поколінь. Але ні. Свекруха сиділа , погоджувалась тільки на внучок , з внуком сидіти не хотіла, теж рідко дуже давала на 1-3 годинки щоб сходити з чоловіком в кіно чи на манікюр. То хоч якось запамʼяталось малому факт наявності бабусі. Вона звісно обвішувала себе 3 внуками одночасно і сходила з розуму. Всі активні, шустрі. Через це я старалась залишати його тільки , коли не було інших бажаючих, бо малий теж приходив додому перезбуджений. Вона їм все позволяла, і вони розносили квартиру. Я росла без бабусь ( бо рано померли) і з відсутністю матері в принципі ( був контролюючий орган, вела себе як мачуха ), тому я добре знаю, що таке не мати ніяких родинних звʼязків. Я навіть зараз хотіла б нанчити внуків, хоча малий ще малий, і я йому сказала , щоб спершу міцно влаштувався в житті, сімʼя і внуки потім.

Ось він ,славнозвісний,рос шовінізм у всій красі .

Ей, думай що пишеш , інтелігенція ,мля .

Моя 12 ти летка сначала говорила что она чайлдфри, теперь лесбиянка🤦🏻‍♀️, короче ищет девочка себя, мечется ’во все тяжкие’. Хочет маме инфаркт миокарда. Но я держусь , говорю что ’ради бога, лучше быть хорошей одиночкой, чем плохой мамой’. Ну модно у них сейчас мам доканывать. У меня старшая племяшка до сих пор каждую новую татуху мне показывает с ожиданием во взгляде ’ ну хлопнись в обморок’ зная моё отвращение к ним. И это ей уже 23 и отношения у нас прекрасные. Но почему-то нравится им шокировать моё поколение. Научилась абстрагироваться. Я ей только говорю ’привет, моя любимая разукрашка!’ А детей они сейчас многие не хотят, кто не успел по дури залететь, поколение инфантилов.

Не кажу, бо не буду з ними няньчитись. І то справа моєї дитини, заводити дітей чи ні. Але я б хотіла, щоб вона мала щасливу повноцінну родину - з дітьми, тваринами, власним будинком в красивому і безпечному місці.

А фоточками похвастатись? Ми з дочкою коли вперше приїхали до свекрухи, нас всі її сусіди по фоткам впізнали))

Старшему 20. Лет через 10 я хочу, чтоб у него появились дети. Не потому что так сильно хочу нянчиться, а потому что хочу чтоб у него было все вовремя, полноценная семья, а не дурня с котиками/собачками. И не забеги по врачам, так как всему свое время и делать детей должны молодые, а не мужики с тремя живыми сперматазоидами и тетки с менопаузе, пожившие для себя. Нянчить в разумных пределах готова, бабушка выходного дня, палочка-выручалочка в экстренных ситуациях это мой формат. Стать постоянной няней не готова.

Внуков хочу. Детям об этом не говорю. Зато говорю, что рожать нужно только тогда, когда готовы морально, финансово и есть огромное, страстное желание стать родителем.

От перечитала всі ваші коментарі. В якому віці ви доньку старше народили? Років в 20? А потім мабуть розлучилися з її батьком і все життя вам та дитина зіпсувала, да? А потім зустріли другого чоловіка, під 40 народили собі ’справжню’ дитину. А та перша пробна помилкова лізе на очі зі своїм онуком, да? Але ж це ваша історія, особиста

Хотим внуков. Хотим понянчиться.

Ніколи онуків не хотілося, і я дітям чесно про це кажу, що на жаль, весь мій ресурс вичерпано на них, тож до онуків я буду байдужа

Эй ты! Думай всегда, попробуй, вдруг понравится!

И я так думала, но когда взяла на руки в роддоме и он пошевелил там своими косточками под одеялом, и будто сказал, привет, баба, я сразу потеряла голову.))

НЕ виключаю що так і сстанеться, але дуже малоймовірно) Швидше за все я буду бабою - святом і бачитимусь раз на місяць, але з великим задоволенням

Противное слово ’внуки’

Не угадали) Родила в 20 старшую, но с ее отцом мы всю жизнь вместе и второй это тоже его ребенок, мы счастливы в браке и и никто мне жизнь не портил. Просто мы думаем головой и своих детей ни на кого не скидывали, всегда сами ими занимались. Чему научили дочку и научим сына. Вот такая у нас история)

Мне 47, дочке 23, детей не любит и не хочет, надеюсь это пока,а я бы с удовольствием нянчила ,но походу в старости буду котов нянчить

Фу, какая вы мерзкая.
Я без ошибок написала?