Ладно, я постараюсь без упередження. Але реально шо це? Ну шо це? Шо в голові у людини яка погоджується на таке? Ну таке шось - ше би з голим торсом знявся. Під час війни і масованих обстрілів. Мені інколи здається що у нього немає зеркальних нейронів. Ну ладно він, жінка не може підказати?
показать весь текст
4
5
13
18
Ответ дляI-va
Это его мнение. Я его просто озвучила. У них другая ментальность. Они еще помнят, как Елизавета ll в войну училась водить автомобиль. И королева отказалась покинуть короля и отправить своих детей из страны. Может быть поэтому.
Ну діти нашого президента теж в його країні та й не дивлячись на всі претензії від гомадян і незадоволення поточне, за ці роки війни для країни він зробив значно більше, ніж всі пАпєрєдніки, які вдало всі по черзі розісрали-роззброїли-розпродали оборонний комплект України.
1
4
1
1
1
Ответ дляSo_so
Ермак ещё напишет мемуары, в изгнании, в Швейцарии. Мне представляется шале с окнами от пола до потолка, за окнами огромные заснеженные ели и он так задумчиво смотрит на огонь в камине, как будто видит там отражение своего героического прошлого.
Это сразу Пулитцер.
Золотые унитазы шале фотографировать не будут. Не к добру.
Это сразу Пулитцер.
Золотые унитазы шале фотографировать не будут. Не к добру.
прямо по-ленински, прямо страдал в Цюрихах
1
Ответ дляI-va
Разрешите с вами не согласится. Бриты очень хорошо нас понимают Когда Лондон в 39 году бомбили немцы, они были один на один. Также и мы в начале войны. Единственное, что они не понимают, почему в стране фестивали и массовые гуляния, когда в стране война. Это из уст одного немолодого британца. Я понимаю, что это не все бриты, но один из них.
а шо нам, сісти в куточку і плакати всі 4 роки і невідомо ще скільки??
От саме тому вони НЕ РОЗУМІЮТь, бо не сидять щоночі по метро і підвалах, не хваються від ракет та дронів, не нервують., не перебувають у цілодобовому стресі , , не переживають за дітей, бо освіта вже пішла у дупу, не переживають за рідних, котрі на фронті, не переживають що в КОЖНОГО завтра може життя скінчитися.
Живуть найліпше своє життя. Наші колеги їздили виставку в Європу показують фото того що тут відбувається, а їм ДО СРАКИ, от царапина на лакових туфлях - то проблема, в зруйнований будинок і смерті дітей -то фігня. ТОму їм ніколи не зрозуміти нас, поки не побувають в нашій шкурі.
От саме тому вони НЕ РОЗУМІЮТь, бо не сидять щоночі по метро і підвалах, не хваються від ракет та дронів, не нервують., не перебувають у цілодобовому стресі , , не переживають за дітей, бо освіта вже пішла у дупу, не переживають за рідних, котрі на фронті, не переживають що в КОЖНОГО завтра може життя скінчитися.
Живуть найліпше своє життя. Наші колеги їздили виставку в Європу показують фото того що тут відбувається, а їм ДО СРАКИ, от царапина на лакових туфлях - то проблема, в зруйнований будинок і смерті дітей -то фігня. ТОму їм ніколи не зрозуміти нас, поки не побувають в нашій шкурі.
5
Ответ дляIncol
А що пропонують бріти, всім українцям сидіти чотири роки в метро, в бомбосховищах, не ходити в школу, не вчитися, не ходити в театр, бо в країні війна. А тим часом ніхто не знає, чи настане його ранок. Ну таке собі. Щоб мати моральний ресурс все це пережити, потрібно якось його поповнювати. Чомусь нікого не дивує, як в Україні під час масованих тривог потяги приїздять вчасно, а не так, як в Європі. Чому через 5ть хвилин після відбою і безсоної ночі на зупинках стоїть маса людей, які їдуть на роботу, діти в школу, як вони ці люди взагалі так можуть і багато іншого. Зате фестивалі когось дивують і викликають непорозуміння.
сто відсотків
Ответ дляЛеска
а шо нам, сісти в куточку і плакати всі 4 роки і невідомо ще скільки??
От саме тому вони НЕ РОЗУМІЮТь, бо не сидять щоночі по метро і підвалах, не хваються від ракет та дронів, не нервують., не перебувають у цілодобовому стресі , , не переживають за дітей, бо освіта вже пішла у дупу, не переживають за рідних, котрі на фронті, не переживають що в КОЖНОГО завтра може життя скінчитися.
Живуть найліпше своє життя. Наші колеги їздили виставку в Європу показують фото того що тут відбувається, а їм ДО СРАКИ, от царапина на лакових туфлях - то проблема, в зруйнований будинок і смерті дітей -то фігня. ТОму їм ніколи не зрозуміти нас, поки не побувають в нашій шкурі.
От саме тому вони НЕ РОЗУМІЮТь, бо не сидять щоночі по метро і підвалах, не хваються від ракет та дронів, не нервують., не перебувають у цілодобовому стресі , , не переживають за дітей, бо освіта вже пішла у дупу, не переживають за рідних, котрі на фронті, не переживають що в КОЖНОГО завтра може життя скінчитися.
Живуть найліпше своє життя. Наші колеги їздили виставку в Європу показують фото того що тут відбувається, а їм ДО СРАКИ, от царапина на лакових туфлях - то проблема, в зруйнований будинок і смерті дітей -то фігня. ТОму їм ніколи не зрозуміти нас, поки не побувають в нашій шкурі.
Это мы сейчас находимся с их шкуре. Они это все проходили. Поэтому и не могут понять «Караоке на Майдане». Я, кстати, тоже не очень понимаю.
Ответ дляI-va
Это его мнение. Я его просто озвучила. У них другая ментальность. Они еще помнят, как Елизавета ll в войну училась водить автомобиль. И королева отказалась покинуть короля и отправить своих детей из страны. Может быть поэтому.
боже, таких бритів лишилася жменька і вони вже на шляху до Єлизавети.
Не робіть з них ідолів
Не робіть з них ідолів
Ответ дляI-va
Это мы сейчас находимся с их шкуре. Они это все проходили. Поэтому и не могут понять «Караоке на Майдане». Я, кстати, тоже не очень понимаю.
і шо їх бомбили 4 роки щодня? Скільки ще лишилося тих що памятають??
Стільки ж саме як і у нас памятають ті темні часи, он нащадки погналися до німців.
Стільки ж саме як і у нас памятають ті темні часи, он нащадки погналися до німців.
Ответ дляЛеска
боже, таких бритів лишилася жменька і вони вже на шляху до Єлизавети.
Не робіть з них ідолів
Не робіть з них ідолів
Это история. Мы тоже чтим память жертв Голодомора, Хотя в живых тоже жменька осталась. Они помнят. А мы просто не знаем, что с ними тогда было. И не хотим знать. Я не настаиваю, но есть много материалов о так называемом лондонском блице. Это тоже, что сейчас происходит с нами. Только у них это было не так растянуто во времени.
Ответ дляI-va
Это история. Мы тоже чтим память жертв Голодомора, Хотя в живых тоже жменька осталась. Они помнят. А мы просто не знаем, что с ними тогда было. И не хотим знать. Я не настаиваю, но есть много материалов о так называемом лондонском блице. Это тоже, что сейчас происходит с нами. Только у них это было не так растянуто во времени.
погодьтеся, пам*ятати і знати історію це трохи інше, аніж переживати на власній шкурі
4
Ответ дляЛеска
2 місяці? Україну 365* 3,5 роки
Якесь не дуже вдале порівння
Якесь не дуже вдале порівння
Лондон я сравниваю с Киевом. Британию с Украиной я не сравниваю. Хотя немцы бомбили не только Лондон. Погибло около 40 тысяч мирных жителей, половина из которых - жители Лондона. Это достаточно корректное сравнение или нет? Глупо меряться количеством жертв. Но британцы были в нашей шкуре. И они помнят об этом.
Ответ дляI-va
Лондон я сравниваю с Киевом. Британию с Украиной я не сравниваю. Хотя немцы бомбили не только Лондон. Погибло около 40 тысяч мирных жителей, половина из которых - жители Лондона. Это достаточно корректное сравнение или нет? Глупо меряться количеством жертв. Но британцы были в нашей шкуре. И они помнят об этом.
ОК, давайте столиці.
Лондон 57*12 = 684
Київ - З 24 лютого пролунало 1748 тривог. Небезпека тривала 2130 годин 30 хвилин.
Ті що були в шкурі - вони вже й маразмі і на шляху до Єлизавети, що б вважатися достньою виборкою для висновків.
До того ж бути в перманентному стресі 57 днів і 3,5 роки то трохи різне. Ніяка психіка не витримає. Людям потрібно далі жити, підзаряжатися, щоб далі жити , працювати, донатити, виховувати дітей, і т.д. Чи краще якщо тут буде цілковитий психоневрологічний диспансер?
Лондон 57*12 = 684
Київ - З 24 лютого пролунало 1748 тривог. Небезпека тривала 2130 годин 30 хвилин.
Ті що були в шкурі - вони вже й маразмі і на шляху до Єлизавети, що б вважатися достньою виборкою для висновків.
До того ж бути в перманентному стресі 57 днів і 3,5 роки то трохи різне. Ніяка психіка не витримає. Людям потрібно далі жити, підзаряжатися, щоб далі жити , працювати, донатити, виховувати дітей, і т.д. Чи краще якщо тут буде цілковитий психоневрологічний диспансер?
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу