Глаза_в_3_карата• 07 августа в 21:45
Вопрос к тем ,кто ухаживал за пожилыми?
Как не брать близко к сердцу психи подопечных?
25
0
Я доглядала батька й посилав мене і матюкав...Після того як він помер, чомусь згадала що коли він був адекваті, мені з ним було добре, він мене захищав.І зрозуміла, що він психував і посилав мене від того, що
сам вже нічого не міг робити то була злість його на ситуацію , але він вже й не міг повністю донести свою думку сформулювати словами тому відштовхував мене доступними йому методами.Все життя він боявся бути обузою для своїх дітей.
сам вже нічого не міг робити то була злість його на ситуацію , але він вже й не міг повністю донести свою думку сформулювати словами тому відштовхував мене доступними йому методами.Все життя він боявся бути обузою для своїх дітей.
2
22
Зосереджуйтесь на своїх задачах більше і не вступайте в суперечки. Коли починаються конкретні психи, - можете просто вийти, залишити людину, доки вона не заспокоїться, якщо це можливо. Людина лежача ?
6
1
было бы больше денег я бы оформила в спец учреждение. потому что ее пять лет жизни забрали десять моих. ухаживать это очень тяжело особенно если деменция и все в этом духе
12
1
2
Ну там, ви праві, по ситуації. Якщо важка деменція, - без препаратів, які гасять психози, - важко.
1
Гроші, гроші ще раз гроші.Та й догляд мій був не цілодобовий так ліки дати заставити помитися , покормити.Але я дійсно за те щоб старі люди були в будинках престарілих , як в Німеччині.Там і спілкування з однолітками, й обладнання для догляду і покормлять.Але ж ці будинки повині бути на належному рівні і не бомжі там мають знаходитись, а такі самі ’колеги’
1
5
Мій батько так само, в нього ще й ноги не було останніх 10 років його життя. Але були все ж таки просвіти і нам було добре разом- а от у мами була деменція, але вона до останнього мене впізнавала
9 месяцев ухаживала за лежачим папой. Всякое было . И психовала, и он как назло делал, но все вспоминаю момент , когда я смотрю в камеру ( мы камеры установили , чтобы следить за ним, так как он в соседнем доме был) а там только матрас гудит от пролежней, а его дыхания не слышу. Бегу туда , а он уже холодный 😢
5
1
это было сложно, я очень любила и люблю свою бабушку, но наступил период когда ее мозг частично перестал адекватно функционировать, мне не сразу удалось это принять. Но я знала, что я должна обеспечить достойный уход, что я и сделала - все возможное и невозможное я сделала, тазобедренный сустав, волшебные таблетки за 4 печатями - дали 4 года жизни в мире, к котором смотрят фильмы, разговаривают, делают выводы, узнают внуков и правнуков. Был момент и жизни ’вне’, тут уже были сиделки, физический уход, вкусняшки которые она любила...Люблю и помню, моя бабушка пережила мою маму (свою единственную дочь) на 24 года...
1
Це важко однозначно. Якщо ви працюєте в цій сфері то краще стаціонар - відпрацювала зміну та й пішла додому. А от якщо жити поряд з людиною в деменцій чи лежачій - то горе, спочатку шкода, потім дуже важко, а через деякий час вже ненавидиш її, а потім караєш себе за такі думки. Тому, що тут можна порадити, навіть важко сказати, можливо находити час для себе і оберігати себе, бо то страшне злягти самій...
1
2
врач выписал препарат, его было сложно достать - не из за цены, это уже снятый с производства препарат для пациентов пограничных состояний и деменции, но мы их достали и эти таблеточки спасли мозги ей на 4 года, прожила 94 года
Він.Бо нас всіх знав.За тиждень до смерті, моєму чоловіку , сказав, що йому вже п.....ь.Чекав з подорожі онуку , постійно питав коли вона приїде.Донька приїхала він її покликав потримав за руку таким чином попрощався. Мені сказав, що йому ’вже
всьо’, всім потиснув руки й помер ввечері. Коли я питала чи поїде він у лікарню, махав заперечно руками , що ні. Я ще запитала в нього чи буде він їсти деруни( його улюбена страва) він махнув головою що так.Тобто він був контактним і розумів, що відбувається.Просто минулі інсульти зробили проблему з словниковим запасом і ось так він виражав свій відчай.Думаю, якщо б я розуміла це коли доглядала за ним, то оті матюки так би мене не ображали і не наносили мені такі душевні травми.
всьо’, всім потиснув руки й помер ввечері. Коли я питала чи поїде він у лікарню, махав заперечно руками , що ні. Я ще запитала в нього чи буде він їсти деруни( його улюбена страва) він махнув головою що так.Тобто він був контактним і розумів, що відбувається.Просто минулі інсульти зробили проблему з словниковим запасом і ось так він виражав свій відчай.Думаю, якщо б я розуміла це коли доглядала за ним, то оті матюки так би мене не ображали і не наносили мені такі душевні травми.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу