Прибираю щодня• 12 августа 2025
Вы уже ждете пятницу? Переживаете? Как думаете что будет?
показать весь текст
1
1
4
4
29
229
0
Ответ дляЗновЗдоров
Заморозка выгодна пуйлу, чтобы стащить побольше орков и оружия поближе к Украине. И кто ему запретит 
В случае заморозки придётся сидеть на тревожном рюкзаке и каждый день ожидать повторения 24.02.22 
Я даже не знаю, чего больше боюсь: продолжения этой войны или начала новой
В случае заморозки придётся сидеть на тревожном рюкзаке и каждый день ожидать повторения 24.02.22 Я даже не знаю, чего больше боюсь: продолжения этой войны или начала новой
Заморозка як початок довготривалого перемир´я. Одним днем війна не може закінчитися.
Да, жду. Думаю, рашисты признают свою вину, путя добровольно приедет в Гаагу сдаваться, нам отдадут территории, и выведут чмошников своих.
8
2
Жду только одного - конца света или конца этого грёбанного мира. Кароч его полного исчезновения!
2
Ответ дляЗновЗдоров
Заморозка выгодна пуйлу, чтобы стащить побольше орков и оружия поближе к Украине. И кто ему запретит В случае заморозки придётся сидеть на тревожном рюкзаке и каждый день ожидать повторения 24.02.22
Я даже не знаю, чего больше боюсь: продолжения этой войны или начала новой
В случае заморозки придётся сидеть на тревожном рюкзаке и каждый день ожидать повторения 24.02.22 Я даже не знаю, чего больше боюсь: продолжения этой войны или начала новой
В другом случае обвал фронта, а дальше прямая дорога без укреплений. Наверное при заморозке нам тоже стоит укрепляться, не?
1
30 000 людей в месяц х 3,5 года = 1260000
Куда делись больше миллиона людей ? И почему нам постоянно говорят, что на фронте не хватает людей?
Куда делись больше миллиона людей ? И почему нам постоянно говорят, что на фронте не хватает людей?
1
9
Ну не все) только отсюда знаю троих, кто поумнее и все сделал по уму, а не бегал потому с рюкзаком по миру
1
Судя по тому, что раша отменила массовые, а на рашу летит куча всего, чтоб пуйло дал ответку и сорвать переговоры, то таки что-то будет, возможно заморозка
1
1
1
Після цього.
Вперше за довгі роки над землею немає сирен.
Вітер несе лише запах свіжої трави та теплого хліба з ранкових пекарень.
Люди виходять на вулиці, не озираючись через плече. Хтось просто стоїть і вдихає повітря — повільно, глибоко, наче вперше живе. Хтось обіймає сусіда, якого не бачив роками. Діти біжать за м’ячем, а їхній сміх звучить голосніше, ніж будь-який вибух колись.
Міста оживають. Камінь до каменю, вікно до вікна — і з руїн виростає щось більше, ніж архітектура. Виростає віра. Тут кожна цеглина — це ’дякую’, кожен дах — це ’ми вистояли’.
Над площами піднімаються будівлі зі скла та світла, де зустрічаються минуле й майбутнє. Сучасні квартали з парками, велосипедними доріжками й затишними кав’ярнями, де вечорами звучить жива музика. Вулиці наповнені не шумом війни, а ритмом нового життя — швидкого, творчого, натхненного.
Україна буде світлом, яке видно здалеку.
Країною, куди приїжджають не лише гості, а й ті, хто колись змушений був піти — вони повертаються додому.
І коли надвечір сонце торкається золотих полів, усі розуміють:
це не просто кінець війни.
Це початок століття, в якому ми будемо жити інакше — вільно, гідно, разом.
І більше ніколи темрява не затьмарить це небо.
Вперше за довгі роки над землею немає сирен.
Вітер несе лише запах свіжої трави та теплого хліба з ранкових пекарень.
Люди виходять на вулиці, не озираючись через плече. Хтось просто стоїть і вдихає повітря — повільно, глибоко, наче вперше живе. Хтось обіймає сусіда, якого не бачив роками. Діти біжать за м’ячем, а їхній сміх звучить голосніше, ніж будь-який вибух колись.
Міста оживають. Камінь до каменю, вікно до вікна — і з руїн виростає щось більше, ніж архітектура. Виростає віра. Тут кожна цеглина — це ’дякую’, кожен дах — це ’ми вистояли’.
Над площами піднімаються будівлі зі скла та світла, де зустрічаються минуле й майбутнє. Сучасні квартали з парками, велосипедними доріжками й затишними кав’ярнями, де вечорами звучить жива музика. Вулиці наповнені не шумом війни, а ритмом нового життя — швидкого, творчого, натхненного.
Україна буде світлом, яке видно здалеку.
Країною, куди приїжджають не лише гості, а й ті, хто колись змушений був піти — вони повертаються додому.
І коли надвечір сонце торкається золотих полів, усі розуміють:
це не просто кінець війни.
Це початок століття, в якому ми будемо жити інакше — вільно, гідно, разом.
І більше ніколи темрява не затьмарить це небо.
8
Где написано сдать ? Заморозка по линии фронта. Где же все эти супер укрепления, если Покровск и Мирноград почти в полном окружении ?
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу