Чи винний я у ситуації? Пройшло більше 10 років. Ситуація з життя..

Ситуація описана мною відбулась у 2012 році, під час Євро 2012. Влітку. Ми з мамою поїхали відпочивати на Захід України, в пансіонат. Знаєте, там де ходять на процедури, дихають свіжим повітрям, їздять на екскурсії, пʼють воду, ходять на масажі та у басейни. Одним словом рекреація. Мені тоді було 13 років, там я познайомився з хлопцем такого ж віку як і я, йому теж було 13 років і він також був там з мамою.. ми знаходились там три тижні і встигли там гарно подружитись. Його мама спілкувалась з моєю мамою, а я з ним, і наскільки я зрозумів у його батьків була досить серйозна різниці у віці, його мамі було років 35, а його батькові під 50, і чесно кажучи його мама там вела себе не досить гідно. Як для заміжньої жінки, вона там спілкувалась з різними чоловіками, при чому як кажуть не по—дружньому, тобто вела себе не достойно поведінки заміжньої жінки, а тим паче з дитиною. Але це не моя справа, тим паче я не є якимось моральним авторитетом, кожна людина сама вирішує, яку модель поведінки обрати. І через певний час, я випадково побачив, як його мама йшла з якимось чоловіком (за ручку) і вони йшли до неї в номер. Через певний час цей хлопець запитав «чи не бачив я його маму?», і в цей момент в мене був вибір, або збрехати і не лізти не в свою справу і сказати «ні», або сказати «правду» і сказати, як є. Я тоді обрав сказати правду, що бачив як його мама вела якогось чоловіка до себе в номер. Це для нього стало шоком, потім я так розумію, він все зрозумів, а можливо після цього розповів про це батьку. Я не знаю, що там відбулось, але коли ми з ним списались через кілька років— він сказав, що його батьки розлучились . Я не знаю чи причетна до цього ця історія чи ні? Я ось думаю, а якби склалась доля, якби я тоді зберігав? І чи є моя вина у цьому?