Кума та друзі з дітьми

Кумі 30 років, у нас все оточення вже давно з дітьми і не з одним, а вона поки що не наважується народжувати, спочатку їй не щастило з чоловіками, зараз знайшла собі чоловіка і вийшла заміж, але тепер жаліється що чоловік та вона мало заробляють тому дитину собі у такій фінансовій скруті дозволити не можуть, до того ж у неї є проблеми зі здоров´ям які вона умисно не ходить не лікує через брак коштів але постійно жаліється всім. Вони живуть для себе, вже майже ні з ким не спілкуються, і вона від мене сильно віддалилась. З одного боку я її розумію і не засуджую, з іншого є наше оточення яке геть не розуміє цю родину і засуджує мене за те що я з нею іноді спілкуюсь, оскільки на думку інших наших друзів вона стала дуже єгоїстичною і останнім часом ігнорує мене і мої спроби спілкуватись з нею або кудись запросити, це починає виглядати як те що я за нею бігаю та вмовляю. Це говорить інша наша спільна подруга, і це її особиста думка, вона вважає що моя кума дійсно стає не в тему, бо в неї немає дітей і у нас сильно змінились життєві пріоритети і воно може на краще що спілкування з нею сходить на нівець, і я маю прийняти це і не повинна за нею бігати, якщо вона сама постійно знаходить відмовки або ігнорує дзвінки.
Як думаєте чи це є правильним?? Як мені краще чинити, як думаєте?