Порушення особистих кордонів.

Відповідь у повідомленні 38

А зачем вы с ней общались, если не хотите?

Вообще когда я слышу от человека про личные кордоны, это 146% человек с приветом и от него нужно держаться подальше

Знайшла.
Ну тоді в цілому Ви все розумієте. Її права, свої права. Готові до її реакцій і своїх (що вона донімає, викликає почуття провини).
Рано чи пізно відчепиться. Буде просто вітатися із ввічливості, або відповідати на Ваге привітання таке саме.
Так а можна про кордони-то? Ну що вона саме зробила, куда носа всунула?

А что за тупой ответ ’Ти маєш право так думати?’. Понятное дело, что имеет, и не с вашего разрешения.
А ваши личные границы настолько личные, что Вы сами не можете их озвучить окружающим вас знакомым?

Узнаю влияние тик-ток психолухов. Не хватает мозга, чтобы аргументировано ответить - повторяй фразы собеседника’))))

Тобто Ви сказали тій знайомій, особисто в очі, що Ви її НЕ ігноруєте, а це є абсолютною неправдою.

Дозвольте собі казати правду. Бажано, все ж таки, абсолютно спокійно, без зайвої агресії та емоцій.

Наприклад: ’ТАК, я образилась, ТАК, я більше не хочу спілкуватися взагалі, це не зміниться/не може бути виправлено, дякую за розуміння’.

І почуття провини після цього не має бути. І бажання перебігати на інший бік дороги теж.

Так надо аргументировать человеку, что вас ранило и что она сделала лично вам плохого/из-за чего вы обиделись. Человек адекватный - услышит, извинится и больше не будет причинять дискомфорт. Человек неадекватный и токсичный - начнет выкручиваться и продолжит вести себя похабно, даже через некоторое время. Только уж после этого надо прерывать общение. Личные границы это прекрасно, при этом надо также уметь выстраивать здравый диалог с людьми и аргументировать свои действия. Не все люди плохие, иногда просто нужно уметь разговаривать и доносить, что именно вам неприятно. Рубить с плеча, игнорировать и посылать всех на - это не про личные границы, а про быдловатость, грубость и неадекватность.

Якщо людина не аб´юзивна (в т.ч. психологічно аб´юзивна), треба чітко комунікувати що відбувається. Від вас не відвалиться пояснити що ’в мене такі-то особисті кордони і ти їх не поважаєш, тому в мене більше немає бажання з тобою спілкуватись’ (про особисті кордони треба попереджати завчасно, до того як людина їх порушить, або в перше ж порушення - бо звідки вона має знати що порушує? Особисті кордони в різних людей різні) або ’мені не приємно коли люди роблять те-то і я попросила тебе так не робити, але ти все одно так продовжуєш робити, тому я більше не хочу з тобою спілкуватись. Це не ігнор, я просто не спілкуюсь з людьми, які мені не приємні’. З того що ви написали, важко зрозуміти пояснювали ви їй чи ні, чи просто вирішили що вона має і так розуміти. І треба попереджувати що якщо не припинить так робити то не будете з нею спілкуватися. Без попередження обривати це надто різкий підхід. Якщо не комунікувати, то ви будуєте особисті кордони не правильно - інші люди не можуть читати ваші думки.

Якщо аб´юзивна, токсична і маніпулює - часто можна не пояснювати, бо немає сенсу пояснювати комусь хто не слухає. В такому випадку можете їй ввічливо відповідати щось на кшталт ’Вибач, але я поспішаю, не можу з тобою говорити’ або ’так, гарна сьогодні погода, до побачення’. Можна навіть просто сказати ’В мене немає бажання розмовляти, бувай’. Тобто не треба ’посилати’, але краще коротко і зрозуміло відповісти і дати зрозуміти що розмови не буде, ніж мовчки тікати від неї. Можливо це трохи неприємно чи боязко і незвично казати ’ні’ людям, але саме змога казати ’ні’ і є відстоюванням ваших кордонів. Тікають в основному від колишнього, який погрожував убити. Просто знайома це скоріше за все не настільки крайній випадок. Навіть якщо людина вам неприємна, все одно можна мати мінімальний рівень ввічливості - як з незнайомцями в транспорті, ви не зобов´язані їх вислуховувати, але й матом крити їх не гарно.