ЧТО вы дадите детям?

Зате живуть у своє задоволення. У мене 80% оточення такі, я чи не єдина, кому довелося вигрібати і викинути в смітник молодість. Я би теж хотіла деградувати на елітній татусиній хаті в центрі міста. Було б де і на чому, як то кажуть

Так само.Купили квартиру дитині в Миколаєві, вчилася в Одесі, там знімали житло.На початку війни тікали з Миколаєві.Тепер та квартира донці не потрібна.Навчання кинула.Живе на іншому континенті.Дякує, що з садочку учила анг мову, і потім з 5- го французьку, і що в мовні табори відправляли..
Якось так, про житло дитині якій 11 років, просто смішно, бо що буде далі невідомо.

І це логічно.
У моєї однокурсниці мама померла, коли їй було 18, братові 20.
Тато сказав, що обоє вже дорослі і мають жити окремо, а він ще молодий і одружився через рік.
Доньці і синові купив по двушці на Оболоні. Квартири у сусідніх будинках, обидві у жилому стані.
Син вирішив, що машина йому потрібніша, а пожити можна на оренді. Продав свою квартиру і купив машину. Через півроку машину розбив.
Прийшов до тата, а тато нових подарунків вже не робить. Донька ж жила у своїй квартирі, це був чудовий старт.

Ну как сказать, могли бы жить лучше, если бы развивались и чего-то достигали со своими исходными.

Это правда. И дать своим детям недвижку и капитал это супер. Но, вот так как автор писать ’ЧТО’ и все в этом духе, в стране где куча городов стерта по сути с лица земли. Да еще и сама квартиру не купила. Ну как сказать.... Много ума тут не надо. А корону бы поправить не мешало.

А у нас повністю все залишилося в окупації. Життя з нуля, але ж ми вже не з нуля, діти, стареньки батьки. То загадувати не буду нічого вже

Ну это жизнь. Никто не говорит, что это гарантия . Мы не знаем , что и как повернется . Так что ж теперь ничего не планировать и не стремится к лучшему, если у какого Васи вот так сложилось?

Забезпечити тил - це хороша думка.
Але дайте краще дитині можливості і самій вміти заробити.
В моїй родині мудрість, що одне покоління накопичує, а наступне витрачає, цілком справджується. Бо все вже було готове, і не доводилося багато напружуватися. Відповідно, дароване не цінилося.
Я знову потрапила в те покоління, якому доводилося починати з нуля, бо батьки не вважали за потрібно мати більше, ніж було дано їхніми батьками.

Ану найтиде 2 одинаковых. Хоть не даром вам купил, ато ребенок меня сейчас побьет за то что я не хочу сказать где 2 одинаковых.

Не знаю, як у вас серед знайомих, а у моїх рівень такий, що не знаю, куди вже краще. Декілька квартир в центрі міста в пам´ятках архітектури, плюс до цього з народження громадянство однієї з найвпливовіших країн ЄС і світу, а також декілька елітних квартир в ЄС. Як на мене, це стеля можливостей навіть для деяких зірок національного масштабу.

Много дать не смогу, чем смогу тем помогу. Дай бог мне здоровья.

Вище вам правильно написали про ваші плани і почуття гумора у Бога...
В 18 років в доньки була своя 2-кімнатна квартира, вона навчалась на хорошій спеціальності в універі, з 2 курсу по знайомству влаштували працювати по спеціальності на дуже непогану для 18-річної зарплату. Перед цим був досить дорогий спорт, змагання міжнародного рівня, вона об´їхала пів Європи, була на концерті BTS в Кореї, була в Маямі, НЙ.
Англійська в 16 років на В2, французька трошки гірше. Атестат з балом 10.9 в хорошій гімназії.
Красива, успішна, перспективна...
А потім почалась війна.
Квартира в прифронтовому місті нікому нафіг не потрібна, універ, робота - так само.
І опинилась донька в 19 сама закордоном, і з усього, що вона мала в неї залишилися тільки хороша англійська, розвинутий інтелект та вміння пахати через силу і добиватись цілей.

Так що менше плануйте і займайтеся розвитком дитини і відкрийте їй доларовий або євровий рахунок в закордонному банку, це вірніше буде, ніж квартира, куди може прилетіти або русня прийде.

В мене враження, що цей пост написала я...
Все один в один як про мене і мою доньку.

Отож. Золоті слова. Ми поки заробляли на своє, 10 років пройшло. Поки заробляли, почалась війна. Нам по 36. Не знаю, чи встигнемо тепер з дитиною. Народжувати під обстрілами - так собі перспектива. Батьки нікому з нас нічого не дали. Максимум - перший рік навчання оплачували гуртожиток і давали гроші на продукти.

якась дурна тема на фоні війни і того, що чверть краіни взагалі без житла залишилась

Как можно заставить человека *хотеть развития*? Как вообще заставить что-то хотеть?

Любовь даю.
Живем в Америке, детям этого факта хватит для хорошего старта.

Переуступка это что? Зять хочет чтоб ваша дочь отдала ему часть денег (ту которую он вложил в квартиру)?

Квартира 1к есть, будет её, если все будет хорошо, т.к. все как на пороховой бочке живем. Образование какое выберет, и хочу, чтоб знала английский на уровне не менее В2 + если захочет что-то другое - ок, не вопрос.
А так, пытаюсь ей дать возможность не жить стереотипами и не быть узкомыслящей.

Це ви про депутатських дітей пишете?

Вы наверное только долги своим?

+1, тоже до войны планировали планировали, вся жизнь расписана….сейчас сами снимаем заграницей( правда квартира хорошая в новострое в Киеве стоит закрытая, но опять же уцелеет или нет до конца войны…неизвестно

Дадим хорошее образование и верные ориентиры в жизни. А рыбку пусть ловят сами. Помочь, конечно, во всем готовы.

Как можно что-то планировать когда дети крошки. Когда в обед им учитель или воспитатель говорит не будете есть вызову полицейского и они все прячутся под стол кто может знать что будет через 10-20 лет???

Ха, автор. Мне родители дали квартиру в Донецке и в Мариуполе. Дальше рассказывать?

Вы троллите?

что вы оправдываетесь? вы все правильно пишете.

Ну вот я думала что дам сыну квартиру в Киеве , только она ему сейчас нафиг не нужна
Короче ничего не планирую теперь
Безопасность по возможности , поддержка и ощущение что есть дом и семья где всегда примут

Конкретно це не депутатська дитина 🤣 Але були й такі

Освіту,подорожі - показати можливості. Житло ні. Можливо,недорогу машину,зовсім просту.