А хто вас буде підмивати в старості і виносити горщик?

Те, що ми всі зістаримося і станемо для своїх рідних тягарем та обузою - це факт. І мені моторошно навіть уявити, коли я стану маломобільною людиною і за мною хтось буде доглядати і підмивати мене. От яка для вас більш прийнятна опція на цей період життя?

На цю тему наштовхнула ситуація з сусідом. У нього маломобільна мати, і він за нею доглядає: підмиває, переодягає, обстірює, вигулює тощо. Сестра його взагалі не бере ніякої участі, виїхала наче в Германію кудись, ще на початку повномасштабки, ну і звідти дає якісь настанови брату.

А ще моторошно, що ми можемо якось ’попаятись’ на старості і стати якимись такими моральними вампіршами-тираншами.

Той згаданий сусід намагався наймати якихось сиділок. Але в його матері дуже противний характер. Люди просто не витримували поряд з нею й місяця - вона їх морально знищувала. Вона все життя працювала на керівничій посаді й має такий власний тиранічний характер. Ця жіночка зберегла ясність розуму, пам’ять, ядовитий сарказм, але тіло її почало здавати. Якось на посаду сиділки до неї пробувалася і моя однокласниця - вона світла, добра людина. Так вона там такого натерпілася і начулася про себе від тієї тиранші… Плакалася мені, розповідаючи про цей досвід. Як її принижували, висміювали її зовнішність, що в неї руки і плечі як у мужика. І обляччя сільске, безпородне. Вона не тільки їй памперси міняла а і сраку підмивала, а ще фарбувала їй ті три волосини на голові, також і манікюр, педикюр робила. А та тиранша накрутила собі, що сиділка хоче ’охомутать’ її сина, щоб отримати прописку, ну і усе таке інше. Довбала її за це морально. І так вижила її. І після такого досвіду з сиділками син знову возиться з матір´ю сам. Підмиває, обстірує, бо ніхто не витримує. А гордість не дозволяє їй йти в будинок пристарілих, бо вона хоче жити в рідних стінах, які належать їй!

І от що робити в такій ситуації - я не знаю.

Я от розглядаю будинок престарілих. Але знаю, що там життя теж не цукор. Бо на таку роботу люди йдуть не від кращого життя. Знаю що є такі пансіонати, де зі старими спілкуються як на зоні, командним тоном: ’Бєгом встала! Развєрнулась! Ноги подтянула! Що ти як чєрепаха мля!’ Тому теж якось лячно, що якась сиділка з характером тюремної наглядачки буде гарчати на тебе через твою старечу незграбність.

То який у вас сценарій на такий період життя? Що для вас було б кращим варіантом, коли ви станете тягарем і вас треба буде підмивати та робити усю іншу волокіту?