Через те що люди з прл не отримали необхідного прийняття і любові в довербальний період розвитку, компенсувати цього ніхто ніколи не зможе. Навіть коли людина знаходить надійного стабільного партнера. Чи якесь надійне джерело підтримки. Три найтрудніші шляхи боротьби з прл: позбавитись від нарцисичного стыда і звільнити здорову агресію, доростити себе самому і стати для себе тим самим дорослим, який буде любити внутрішню дитину, і постійно чЕкати, відслідковувати себе на чорно біле мислення - коли відбувається розщеплення - ловити себе на цих моментах.
З розщепленням найтрудніше жити.
Ну і старатись не розкачувати себе на емоції - ні хороші, ні погані.
З розщепленням найтрудніше жити.
Ну і старатись не розкачувати себе на емоції - ні хороші, ні погані.
показать весь текст
1
2
40
0
Коли ви себе доростите, то поймете шо навколо багато інфантильних дорослих, діти в тілі дорослих, багато травмованих. Куй його знає з ким будувати ті відносинт
Ви головне як за вами буде убиватись якийсь чоловік, даруватиме вам 1001 розу, буде давити на жалість, дуже грандіозно буде за вами ухажувати - знайте шо це нарцис або психопат і зразу блокуйте таких
У меня еще мысли, что наши родители, поколение совка в большинстве своем инфантилы. Потому что им все государство давало. Иди на завод, потом квартиру получишь и т.д. То что есть у меня в отношениях с мамой, оказалось не только у меня. Как-то с подругой разговорились, и слово за слово, и она кое-что рассказала и я. А мы не говорили, никогда. Стыдно. Это ведь родители. А теперь стало не стыдно. И я прекрасно помню ее детство. Мы жили в одном подъезде. Мы ходили в гости друг к другу. Все это я видела. Как она готовила уже в 8 лет, а мама в это время по подружкам терлась. Как она работала уже в 15.
Дорощувати себе це процес а не результат . Може і життя мого буде мало щоб себе доростити — так що, одиначкою помирати?
Всі люди зі своїми нюансами і це ок. Сприймати це спокійно треба хоч і важко. І розуміти що одна людина може лише частково задовольнити твої потреби , як і ти - її також частково . На тому і триматися . У своєму власному розсолі кваситися все життя дуже неприродньо і неприкольно. Люди нам всім потрібні
Всі люди зі своїми нюансами і це ок. Сприймати це спокійно треба хоч і важко. І розуміти що одна людина може лише частково задовольнити твої потреби , як і ти - її також частково . На тому і триматися . У своєму власному розсолі кваситися все життя дуже неприродньо і неприкольно. Люди нам всім потрібні
И что на данный момент. Оказывается у нас с ней похожие ситуации. Мамы наяривают постоянно, порешай это, сделай это или просто мозг вынести, обидеться, потому что скучно. Моя еще любит оскорблять. Я ей ремонт сделала, денег оооочень приличную сумму оставила, как к нарцу своему уезжала. Но ей все не то, все не так.
Я с вами согласна. У меня была такая потреба до 1го брака. Потом сын появился. Я после развода уже не особо и хотела опять влазить в отношения, замужества. Мой сын достаточно наполнял мою жизнь. А совсем одной как-то не очень. Хотя многие кайфуют от этого.
«Одной кайфуют» это часто про «зелен виноград» чем правда.
Не берусь говорить про всех но часто вижу это
Не берусь говорить про всех но часто вижу это
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу