Умовний термін не є підставою для відстрочки — чоловік лишається військовозобов’

Карлівський районний суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив покарання з іспитовим строком за ухилення від мобілізації.
Умовний термін не є підставою для відстрочки — чоловік лишається військовозобов’язаним та підлягає призову: вирок суду
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA





Карлівський районний суд Полтавської області визнав винним військовозобов’язаного чоловіка в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим і прокурором, та призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з випробуванням строком на один рік.

Водночас суд окремо наголосив: іспитовий строк не є підставою для відстрочки від мобілізації, засуджений залишається військовозобов’язаним.

Обставини справи №531/3034/24
Як установив суд, обвинувачений перебував на військовому обліку та був обізнаний про дію воєнного стану й загальної мобілізації. Він пройшов військово-лікарську комісію в комунальному медичному закладі, за результатами якої був визнаний придатним до проходження військової служби. Відповідні медичні документи оформлено у встановленому порядку в червні 2024 року.

У травні 2024 року під час оповіщення військовозобов’язаному вручили бойову повістку з вимогою прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправки у складі визначеної команди до військової частини Збройних Сил України. При цьому йому було роз’яснено наслідки неявки.

Однак у визначений день і час чоловік без поважних причин до пункту збору не прибув. Законних підстав для відстрочки чи звільнення від військової служби він не мав. Суд дійшов висновку, що такими діями військовозобов’язаний умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за статтею 336 Кримінального кодексу України — ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Позиції сторін і угода
16 січня 2026 року між обвинуваченим та прокурором було укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. Сторони погодили покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину, підтвердив обставини справи та зазначив, що розуміє характер обвинувачення, свої процесуальні права і наслідки затвердження угоди. Захисник підтримав позицію підзахисного. Прокурор наполягав на затвердженні угоди, вказуючи на дотримання всіх вимог закону.

Суд перевірив добровільність укладення угоди, відсутність примусу чи тиску, а також те, що її умови не порушують прав сторін і відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства.

Вирок і мотиви суду
Затверджуючи угоду, суд врахував, що злочин, передбачений статтею 336 КК України, належить до категорії нетяжких. До обставин, які пом’якшують покарання, суд відніс:

повне визнання винуватості та щире каяття;
активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
благодійну пожертву на потреби Збройних Сил України в розмірі 50 тисяч гривень;
участь у будівництві військових фортифікацій на Донеччині на волонтерських засадах;
виконання роботи на підприємстві, визнаному критично важливим для функціонування економіки в особливий період.
Обтяжуючих обставин суд не встановив.

У результаті суд визнав обвинуваченого винним і призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України його звільнили від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.

На період випробування на засудженого покладено обов’язки: періодично з’являтися до органу пробації для реєстрації, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у справі не обирався, цивільний позов не заявлявся, судові витрати відсутні.