Як у ваших дітей проходив/проходить перехідний вік?

Не беріть його і гості до 18, доки не попусте

мальчик вырос, а разговариваете и командуете им как двухлеткой не разумной, тон смените с приказного

Ну так це ж він позориться, а нк ви. Яка вам різниця. Якщо б йому було 3, то варто зробити зауваження, якщо не те щось робить.

А де їх почитати?)
Вы самі собі нервы робите з половини

Ну то купіть біль про права та обов´язки та конституцію йому

Я да
Я 81 р.н.
Тоді у мене навіть в голові не виникало думки, що можна піти в школу з невиконаним завданням.
Також розумію, що діти зараз інші.
Щось по трохи робить, в телефоні цілодобово не сидить, займається футболом, то і це добре.

Так це ж від страху отримати двійку, а не від бажання вчитися. В мене такий самий страх був, але бажання в 14 років - гуляти і розважатися. І це нормально.

В Украине все так же. По крайней мере, в Днепре. У мамы во дворе все лето сидят разные обдолбаные дети на скамейке, лет по 13-15. Все хорошо одетые. И переодически друг друга откачивают. Полиция не приезжает.

Он прав, комп его. А интернет ваш, вы же его оплачиваете. Пароль на вайфай смените.

Ви розумієте, це не те, щоб страх отримати двійку. Я навіть не думала про те. Просто вчилась. Ми не знали, як по іншому.
Мої 14 років — це 95 рік.

Зараз у дітей набагато краще та різноманітніше життя.

Вам не хотілось в 14 років гуляти?
Мої 14 це 83 рік.

Ви така дивна. В доньки був ДН, який вона, природньо, хотіла святкувати зі своїми подружками. Чесно кажучі, мені начхати на її подружок, я б краще зайвий раз полежала з бокальчиком під улюблений серіал. Але я бігала-домовлялась-організовувала їм те свято, ми з батьком його їй оплатили, під час проведення оперативно вирішували проблеми, що виникали, тримали зв´язок з батьками дітей, бо діти під нашою відповідальністю. Тому зрозумійте, що це нас*ати може бути з обох сторін, тільки чомусь з боку батьків зустрічається набагато рідше.

Насрати на дн бабусі? Бабусі яка періодично підкидає йому гроші та купує шо він хоче? Ви жартуєте? Це уже геть бидлом бути треба, щоб срати на близьких людей. В мій обовʼязок входить його одіти та нагодувати , щоб з голою дупою не ходив, а от брендові шмотки, суші, спонсорування його гулянок з друзями, піци ітд в мій обовʼязок не входять. Тому, якщо я з сраки вилажу заради нього, то коли я прошу всього навсього зняти той сраний капюшон за столом чи прибрати в кімнаті то я не вважаю шо я прошу шось неймовірне. Так, я беру до уваги і його бзіки і тому хочу щоб і мої він до уваги брав.

Моей 14. Нет, не пользуется. Я ей только ресницы краской крашу, потому что светлые. Только губы блеском от обветривания на улице. И все.

Приходило, конечно. Соблюдение условий давало свободу, редко какой подросток не хочет свободы.

Как это не было?

У вас в семье есть предрасположенность или что повлияло так на психику? Война может?

В понимание этого выражения. Не было бунтов, скандалов, ругани, полное взаимопонимание

Конечно. У меня не дочка, но у подружек девочки 12 лет , пользуются всем. Постоянно дарю всякие приколы , блеск для губ , кисти, косметичку. Выбираю нежные цвета. А то помню себя в этом возрасте голубые тени, черные стрелки, тональный крем на губах обведенный коричневым карандашом...

У меня сын. Тоже ОКР тревожно фобичный стан. С 8 лет

Шо ви причепились до того капюшона?!
І взагалі тон розмови про власну дитину якийсь дивний як для люблячої матері. Ви ж любите свою дитину, чи не так? То незрозуміло, чому ви не бачите в ній нічого хорошого, і навіть його зацікавленість правознавством чомусь вас дратує.

Дай Бог чтоб так и было.
У нас все абсолютно иначе. И половое созревание раннее довольно, с 10,5 лет.

Я люблю свою дитину і навіть дуже. Жодного слова про дратівливість до правознавства не написала. Читайте уважно, на які повідомлення я відповідала.

А если бы она их не соблюдала, как бы вы ограничили ее свободу?

Я відповідала на пост про гостей, про бабусю ви пізніше написали. Ясніше виражацтесь. Бо у бабусі гості ви, а не вони.

Откатила бы до детского возраста, когда я во всё вникала. Лет с 11 постепенно отпускала её - внешний вид, одежда, что в её комнате, никогда не прикасалась к её телефону или планшету, как она организует свой день, свою учебу, относительная финансовая свобода (выделяли ей в месяц сумму на её обычные расходы+дубль к папиной карте делать крупные покупки, там стоял лимит).
В обмен я хотела знать где она и с кем, чтобы всегда была на связи (вопросы безопасности), дом обязанности (в своей комнате пусть будет, что угодно, но в общей части квартиры следить за порядком) и учёба (учиться на 7 и выше).
Со своей стороны озвучила, что мы предоставим любую помощь и доверие не будет ей во вред (это ещё моя мама со мной так разговаривала, у нас с ней тоже так было, то есть я знала, что могу придти с любой ситуацией к родителям, беременная в 13, вообще что угодно и они меня поддержат).
И сначала свобода - потом требования. Не наоборот - вот когда ты будешь ответственной, самостоятельной, везде успевать - вот тогда мы тебе что-то разрешим.
Допишу. Естественно, что это всё накладывалось на воспитание и определеннную среду, этим я начала заниматься лет с 4, наверное. Сейчас тоже самое делаю для младшей дочки.

Інтернет йому вимкнить і грошей не давайте.

В нас двоє хлопців, я би порадила поважати кордони, стукати в двері, не нав язуватися... вони самі собі не раді в цьому віці, повірте. І сестричку вчіть, потім як все затихне будете згадувати) старшому в нас вже 27 і багато було помилок ми наробили((( молодшому ось 14 саме в зоні турбулентності, пік можна сказати))

А капюшон - то захисна реакція, на Вас, мамо) і памʼятайте він не просив його народжувати, в ньому половина вашого генофонду і вашого чоловіка, від якого Ви колись захотіли народити) тобто це ваше з чоловіком відображення, ось і все. Згадайте себе у підлітковому віці, хоча я знаю достовірно, що кажуть такі мами як Ви)))) МИ ТАКИМИ НЕ БУЛИ

Сумнівна стратегія, дуже