Точу ляси• 1 час назад
Мама, довела, сьогодні я частково висказала все що хотілося і?
Не було такого. Ти не так все розумієш. А от я ..і от в мене. Знову все викручувала що винна все одно я.
Я так довго боялася висказатися, я знаю що вона мені це все потім припомнить і перекрутить по своєму. Трусило.
Я не спілкуюся з нею, з власної ініціативи. Не дзвоню перша. Вона дозвонить. Вона хвора інвалід тож не брати зовсім не можу, бо з дитинства маю огроменне почуття провини. І мені весь час що я помру то буде на твоїй совісті теж з дитинства.
Як же це важко....
Я так довго боялася висказатися, я знаю що вона мені це все потім припомнить і перекрутить по своєму. Трусило.
Я не спілкуюся з нею, з власної ініціативи. Не дзвоню перша. Вона дозвонить. Вона хвора інвалід тож не брати зовсім не можу, бо з дитинства маю огроменне почуття провини. І мені весь час що я помру то буде на твоїй совісті теж з дитинства.
Як же це важко....
8
1
15
2
Ну молодец,теперь еще вторую половину віскажите вслух,легче станет.Маму оставьте уже в покое, никто вас не обязал ее слушать, всегда можно положить трубку. Мама не святіня,такая же тетка как все остальніе, ничего с ней от ваших слов не случится.
2
1
А в чем чувство вины? Вы разве виноваты, что есть инвалидность? Помогайте по мере возможности, манипуляции пресекайте. Я видела чем такое заканчивается. Дичь вообще говорить:’если я умру, то будет на твоей совести’. В следующий раз ответьте, что совести у Вас нет.
4
Вона вимагає дзвонити щодня і декілька разів в раптом...( давно цього не роблю). Я маю її утримувати!
Вона захворіла мені було 10-11 , мамі не можна хвилюватися, ти мене не слухаєш, ти мене нервуєш, мені після цього погано, я не одноразово рятувала її від смерті в дитинстві, швидка тощо. Погрози самогубства від неї, закривалася в кімнаті. Не розмовляла днями тощо. В дорослому віці вже, особливо з появою дітей, зрозуміла наскільки це все пздц, почала мінімізувати спілкування. І от довела що я їй трохи висказала що накопилося за роки. Я звісно розуміла ніяких ’вибач’ не буде я слово від неї ніколи в житті не чула, як і дякую.
Вона захворіла мені було 10-11 , мамі не можна хвилюватися, ти мене не слухаєш, ти мене нервуєш, мені після цього погано, я не одноразово рятувала її від смерті в дитинстві, швидка тощо. Погрози самогубства від неї, закривалася в кімнаті. Не розмовляла днями тощо. В дорослому віці вже, особливо з появою дітей, зрозуміла наскільки це все пздц, почала мінімізувати спілкування. І от довела що я їй трохи висказала що накопилося за роки. Я звісно розуміла ніяких ’вибач’ не буде я слово від неї ніколи в житті не чула, як і дякую.
6
Интересно выходит: неудачи матери, а виновата дочь. Очень удобно для нее
Вся белая, пушистая и несчастная
Вся белая, пушистая и несчастная
6
Я Вам так співчуваю, але вона з Вас кров просто п´є. Перестаньте спілкуватись на певний час, попустить.
6
Не спілкуюся. Це на вихідних довелося з нею їхати в лікарню, в хірургію. То вона знову вирішила ’поспілкуватися’
Сама я майже рік їй не дзвоню. Зачепила за болюче і от не витримала
Сама я майже рік їй не дзвоню. Зачепила за болюче і от не витримала
Автор, не раджу припиняти спілкування, але раджу ’нападати’ своєю темою спілкування, а не слухати її жовч. Змінюйте тему, вчіться зупинити розмову і говорити - ні.
Уникайте конфлікту, якби це не було важко.
Уникайте конфлікту, якби це не було важко.
Вона захворіла в Ваші 11, зараз Ви вже доросла і маєте дітей. Більшу частину життя людина, в хворобі якої немає Вашої вини, виносить мозок. Плюс ще й фінансово допомогаєте. Я так розумію, що чоловіка немає.
Кажу не хочу говорити на цю тему кладу телефон. А сьогодні їй було цього не достатньо передзвонила і все ж таки договорити. Звісно вона як завжди не при ділах, а я ...
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу