Настасья Пицун• Изменено вчера в 23:43
Саме жахливе в тому, що я гризу нігті, це те, що
мені абсолютно без різниці, як вони виглядають. Тобто я розумію, що на оточуючих вони справляють негативне враження, але мені все одно. Я, навпаки, отримую таке собі естетичне задоволення, коли підгризаю рівно, виводячи одну лінію.
Я гризун зі стажем, почалось це приблизно у пʼятому класі. Першопричиною вважаю мої музичні заняття, на які я ненавиділа ходити, але батьки змушували вчитись.
Сім років муз школи за плечима і постійні неврози.
Зараз мені 40. Були в моєму житті періоди нарощених нігтів чи гарного манікюру. Також користувалась спеціальним гірким засобом для відучування від цієї звички - цього всього вистачає ненадовго. Максимум на декілька місяців.
У мене є «улюблені» нігті, які я згризаю мало не до мʼяса, та нічого з цим не можу подіяти. У періоди «ремісії» все одно лишала один-два нігті, які гризла мало не до крові.
Зараз, якщо треба піти на якісь заходи, купую якісні накладні нігті, які не відрізнити від своїх. Намагалась носити їх і у будні, але дуже не зручно, постійно чіпляються, навіть найкоротші. Дискомфорт.
Це зі мною вже на все життя? Психічний розлад? Але медицина не згідна з цим. Пишуть, що до псих розладу це не має відношення.
Чи є шанс побороти цю звичку?
Зараз знову дістала гіркий лак в надії, що щось таки з цього вийде…
Я гризун зі стажем, почалось це приблизно у пʼятому класі. Першопричиною вважаю мої музичні заняття, на які я ненавиділа ходити, але батьки змушували вчитись.
Сім років муз школи за плечима і постійні неврози.
Зараз мені 40. Були в моєму житті періоди нарощених нігтів чи гарного манікюру. Також користувалась спеціальним гірким засобом для відучування від цієї звички - цього всього вистачає ненадовго. Максимум на декілька місяців.
У мене є «улюблені» нігті, які я згризаю мало не до мʼяса, та нічого з цим не можу подіяти. У періоди «ремісії» все одно лишала один-два нігті, які гризла мало не до крові.
Зараз, якщо треба піти на якісь заходи, купую якісні накладні нігті, які не відрізнити від своїх. Намагалась носити їх і у будні, але дуже не зручно, постійно чіпляються, навіть найкоротші. Дискомфорт.
Це зі мною вже на все життя? Психічний розлад? Але медицина не згідна з цим. Пишуть, що до псих розладу це не має відношення.
Чи є шанс побороти цю звичку?
Зараз знову дістала гіркий лак в надії, що щось таки з цього вийде…
4
1
15
2
В детстве это обычно от невроза
А во взрослом возрасте люди сгрызают ногти, некоторые вырывают и едят свои волосы, а некоторые даже глотают острые предметы
Это по сути всё навязчивые состояния компульсивные
А во взрослом возрасте люди сгрызают ногти, некоторые вырывают и едят свои волосы, а некоторые даже глотают острые предметы
Это по сути всё навязчивые состояния компульсивные
1
Я коли тривожусь то гризу один палець. Доречі теж 8 років ненависної музикалки, досі мені сниться. Мені допомагає їх підпиляти, щоб були гладкі, інакше згризу)
Окр має інші проявлення: Якщо не погрозу нігті, то...
Все життя, бо людина себе так привчилась заспокоювати
Все життя, бо людина себе так привчилась заспокоювати
Ногти никогда не грызла, но уже года 3 кручу влажные салфетки, ноготь большой деформирован жуть, но я не могу остановиться, нравится эта привычка.
Я иногда подгрызала. Но как бабка отшептала, когда сделала реставрацию зубов и откорректировала капой положение челюсти. Грызть ногти стало неудобно, нет того вкусного захвата. Если кончик отломался - то да, могу сгрызть, но скорее достану пилку или кусачки. Зубами теперь неинтересно и не в кайф
Автор, это не расстройство, но это нервное. Вы так привыкли снимать напряжение, это как курево. Всё с вами ок, у нас у всех есть эти фишки. У большинства это курево, сладкое, алкоголь.
И всё-таки к хорошему психотерапевту можно пойти. Должен научить, как это блокировать, как отвлекаться.
И всё-таки к хорошему психотерапевту можно пойти. Должен научить, как это блокировать, как отвлекаться.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу