Знаєте що саме сумне?

Знаєте що саме сумне?
Що поки звичайні люди гризуть один одного, сперечаються або навіть поливають брудом через «палатки» в метро..
Ніхто не запитує у влади, чому на 5-й повномасштабної війни. в країні так і не побудовані нові великі бомбосховища для населення! І укриття в містах і селах!
Щоб всі могли знайти собі безпечні місця!
Але ж знову принцип розділяй і володарюй…
І так у всьому- корупція чи провали на фронті: винний народ..«ухилянти».. партнери. Хто завгодно! Але не «наша потужна» влада!
Для них нуль відповідальності! За всю війну…хто завгодно винний, але не вони!
А «піпл (вибачте) хаває» і далі гризе один одного! Поки вони відверто сміються з людей!
Немає укриттів- винні умовні люди з палатками, а не корупціонери і влада, яка на 5-й рік не зробила нічого, щоб забезпечити усе населення безпечними місцями під час обстрілів.
Корупційний скандал- людей відволікають другорядними або штучними проблемами. Де вони будуть гризти один одного, а не задавати питання владі.
Теж саме про бусифікацію. Особи які всюди роблять виними «ухилянтів», чомусь не роблять виними тих, про провалює оборону, хто краде на захисті фронту і неба, хто провалив адекватну мобілізацію, і від черг у військомати в 2022.. Перетворили це в відвертий бандитизм, свавілля, викрадення людей, знущання, і бізнес на крові з корупційними складовими.
І купа інших проблем і катастроф, які породила сама система.
З командирами мясниками, відношенням людей як до рабів і ресурсу і всього іншого.
Що вбила мотивацію навіть у найпатріотичніших людей!
Але вони навчились штучно все це «перекладати» на плечі звичайних людей, і стигматизувати їх. І робити винними не себе, а всіх навколо!
А деяка частина суспільства, без критичного мислення, це підхоплює, і грають їм на руку!
Як і те, що є касти не створених для війни, які самі воювати не будуть, як і їхня діти і близькі, але геройські шлють туди інших, і називають всіх «ухилянтами». Хоча по суті, вони самі і є ними в першу чергу!
Нас привчають шукати винних поруч-у сусіда, в незнайомці з метро, у робітнику на заводі...
Люди починають випускати ненависть і негатив на тих, хто такий самий, як і вони, замість того, щоб сфокусувати цей гнів на тих, хто за все це відповідає.
І ОДРАЗУ ПИШУ, що я розумію обурення людей, щодо палаток в метро.. бо дійсно, коли в метро мало місця, і потрібно, щоб там сховались від ракетних ударів якомога більше людей, приходити з великими палатками туди, це в першу чергу не думати про інших людей, яким через це може не вистачить місць.
Але ці стигматизація один одного, призведе до того, що люди забувають про головне- хто повинен відповідати за те, щоб у всіх була можливість знайти безпечне місце!
Де наш запит на безпеку до влади? Де жорсткі вимоги про звітність щодо бюджетних коштів, які мали б іти на бетон, на захищені сховища, на інфраструктуру, що рятує життя, а не просто "існує на папері"?
Ми звикли задовольнятися відмовками про "складні часи", поки нас привчають до думки, що наш захист- це виключно наша особиста проблема.
Твоя хата з краю? Ну то й ховайся, де хочеш.
Найстрашніше в цій ситуації, це наша власна пасивність. Але саме це мовчання і розв´язує руки тим, хто звик маніпулювати нами, як пішаками. І красти на війні! Будувати собі Династії. Поки звичайні люди гинуть!
Поки ми дискутуємо про другорядні речі, за нашими спинами ухвалюються рішення, які стосуються нашого виживання, але в яких ми навіть не беремо участі.
Скільки ще має статися трагедій, щоб ми зрозуміли- влада це наймані менеджери, які мають звітувати за кожну витрачену гривню і за кожен провал у стратегії.
Вимагати дій від них, це не "розхитування човна".
Це і є єдиний спосіб втримати цей човен на плаву.
Ми маємо перестати гризти один одного, бо поки ми це робимо, справжні проблеми-корупція, безкарність і управлінський хаос- стають лише глибшими.
Час ставити питання не один одному, а тим, хто має ці питання вирішувати.
І вимагати відповідей, від яких неможливо відкрутитися черговим скандалом у соцмережах.
Бо ціна нашого мовчання- це майбутнє, яке у нас продовжують красти, поки ми зайняті взаємною ворожнечею. Мова про життя людей і виживання країни!(с)