Як виглядали перші житла українців в Канаді.

Канадський уряд заохочував українців переїжджати для заселення щойно приєднаних прерій (провінції Альберта, Манітоба, Саскачеван) і розвитку там сільського господарства, надавав можливість вибрати собі велику ділянку за невелику плату, однак виснажені тривалою важкою дорогою до Нового світу українці мали самостійно її розчистити від чагарників, збудувати житло, придбати реманент і худобу. Це потребувало часу, сил та коштів. Як правило, в рік приїзду (надто, якщо він припадав на кінець літа чи осінь), українські іммігранти, витративши всі свої кошти на дорогу до Канади, не встигали до холодів налагодити побут і господарство, заробити грошей, тож будували собі таке житло - напівземлянки, аби хоч якось перезимувати. Тим часом за осінь-зиму чоловік зазвичай заробляв на лісозаготівлі чи будівництві доріг, щоб мати гроші на їжу та реманент. І вже з весни сіяли пшеницю та садили городину, що забезпечувало сталий дохід, розвиток господарства і згодом набагато вищий рівень життя.
Але перша по приїзді до Канади зима в бурдеї запам´ятовувалася на все життя, бо була найважчою - холод та голод забирав життя найслабших членів родини, багато хто ледь доживав до весни. Зоч попереду чекало чимало фізично важкої, виснажливої, праці.
Але у вільній країні, і на своїй землі, хоч і на чужині.