Який блокбастер я пережила не передати

Головне що в ньому, майже, ніхто не був задіяний.
Збилась з підрахунків і вирішила що місячні повинні бути лише через 9 днів. В суботу я іхала з роботи і мене вже душили сльози, прямо плакала по дорозі. Приїхала, чоловік кудись збирався, ну ясно що він був винен у всіх бідах на Землі, але в яких саме він майже не чув, бо був то в душі то на 2 поверсі, тому я пішла плакати в машину, слава Богу за цей час він звалив з дому. Ну і все, як я ридала весь час поки його не було вам не передам словами, просто завивала, не могла зупинитися, напилась заспокійливого, таблетку від голови і заснула. Як я не написала йому купу « душероздираючих» смс і не поскандалила з ним по переписці - хз)))
Добре що коли він повернувся я якраз заснула після риданій і заспокійливих))) в неділю я працювала, повернулася пізно і з ним не розмовляла, оскільки в суботу в мене був вечір страждань і я не виспалась, то пішла відразу в спальню, втикнула серіал і заснула. В понеділок пішов на роботу він)))
І сьогодні в мене почались місячні)))
Ну от як ПМС може бути таким жостким, як так може не на жарт рубати?
Сьогодні думаю: що я від нього хотіла? Він ж взагалі не в курсі всієі цієї моєї особистості драми, плачів і тд. От лежу і думаю якось треба вирулювати з того дивного мовчання))