Я не люблю просто гуляти на вулиці

Маю двох дітей 7 та 12 р. Коли вони були малі мені подобалось гуляти з візком, або коли дитина спить у слінгу. Тоді я могла придумати для себе щось цікаве.
Але зараз просто ходити по вулиці, або сидіти на лавці, дивлячись, як діти бігають, мене вводить в пригнічений стан.
Навіть прослуховування музики або читання не допомагають. От не бачу я сенсу у таких прогулянках і все тут.
Ми живемо за кордоном, діти ще вчаться у школі, тому досить часу проводять на свіжому повітрі. Старший після школи гуляє з друзями, менша дитина на групі продовженого дня.
У вихідні я з радістю йду на улицю лише якщо ми кудись їдемо або йдемо на відкритий басейн. Це для мене відпочинок.
Якщо це звичайна прогулянка біля дому - я вважаю це марною тратою часу. Я краще відпочину, лежачи на ліжку, за переглядом фільму.
Чоловік обурюється, називає тарілочницею 😂 адже мене можна стимулювати ходити навколо дому хіба що смаколиками. При тому, що я кажу йому: «йдіть гуляйте, я вас не тримаю», а він хоче обовʼязково в моїй компанії.
Скажіть, чи є ще хтось, хто ненавидить ось такі безцільні прогулянки?