А Ви б поговорили з дитиною про наступну ситуацію?

Сину 12 років. Рік як у нього зʼявились нові друзі. Ми знаходимось за кордоном, дитина перейшла до нової школи і потоваришувала з однокласниками-українцями. Ці діти живуть у іншому районі міста, але регулярно приїздять в наш район гуляти. Кожен раз, як ставалось щось (наприклад, хтось впав, розбив коліна або руки, я виносила дезінфектор, лейкопластир), поповнювала усім запаси води і таке інше. З радістю допомагала у таких ситуаціях. І ці хлопці не хотіли гуляти без мого сина, постійно упрошували його вийти, якщо він, наприклад, робив уроки і не міг піти. Я щиро раділа такій дружбі та й син казав, що знайшов справжніх друзів.
Нещодавно у одного з хлопців було день народження. Син мені розповів і сказав, що той хлопець святкує в колі рідні. І тут я випадково через спільну знайому (її сина з цими хлопцями познайомив саме мій син) дізнаюсь, що, виявляється, уся та компанія, окрім мого, була запрошена на день народження.
І всі ті діти між собою спілкувались і жоден не розповів моєму сину про свято. В них є спільна група у месенджері, ніхто туди нічого не писав того дня, що нетипово, адже вони переписуються кожного дня. Я ще перепитала у сина, чому ви не зустрілись погуляти, а син відповів, що всі діти сиділи по домам.
І мені так образливо стало за сина!
В нього скоро день народження, звісно, він хоче запросити цих всіх хлопців до себе на свято, але я не маю ні найменшого бажання частувати та витрачати кошти на цю лицемірну компанію.
Хочу спланувати якусь поїздку в цікаве місце, наприклад, у парк у розваг.
Як би вчинили Ви? І чи розповіли б сину про те, про що дізнались ?