Додаю напруги• вчера в 09:17
Родители и переезд в мою квартиру. Зайдите
Приглашаю родителей уехать из прифронтового города. Жить им будет где - у меня пустая квартира, моя личная. Я буду даже за коммуналку платить за неё. Они отнекиваются, все время спрыгивают с темы разговора, а на днях отец говорит "куда ехать, в прыймы к тебе без права голоса? Вожжа под хвост попадет и "пошли вон из моей квартиры"? Я так опешила, что даже не заорала в ответ, предложила " ну не хотите в мою, значит будет арендованная, другая какая-то". Ну и дальше опять разговор уплыл в неконструктивное русло.
Обьясните, что это было? Мне что, надо на них жилье переписать, чтобы они согласились в нем жить?
Обьясните, что это было? Мне что, надо на них жилье переписать, чтобы они согласились в нем жить?
показать весь текст
5
45
0
Мої теж не хочуть. І я розумію.
Свекри північ Сумської, мої північ Чернігівської.
Дорослий син мене до себе за кордон шукає. Я з Києва. Я теж не хочу їхати. Хоча працюю онлайн.
Свекри північ Сумської, мої північ Чернігівської.
Дорослий син мене до себе за кордон шукає. Я з Києва. Я теж не хочу їхати. Хоча працюю онлайн.
Можете попередити - лишаєтесь, але про прильоти не розповідаєте, тому що я потім нервую і переживаю. Починають - обрубуєте і нагадуєте про домовленість.
Так, ви станете ’не чуйною’ , але потроху будуть йти до думки про переїзд
Так, ви станете ’не чуйною’ , але потроху будуть йти до думки про переїзд
Поставить перед фактом, що вони переїжджають. Покажіть їм відео, як людей з-під завалів витягують, як вони кричать, а їх рідні плачуть годинами поруч з завалами, не знаючи чи побачать ще колись людину живою. І запитайте прямо: чи хочуть вони вам такої долі, щоб ви отак бігали з криком ’врятуйте маму, будь ласка’. Запитайте що ви будете всі разом робити, якщо когось з них скалічить, не дай Боже? Як вони бачать подальше життя в такому випадку? Їх там нічого не тримає, вони можуть переїхати куди завгодно. І з їх сторони вкрай егоїстично сидіти у Запоріжжі і вивалювати на вас де і куди у них прилетіло, не збираючись при цьому щось змінювати.
2
А с ними нельзя о таком говорить. У отца давление сразу шарашит, мать орать начинает. Мне о прилетах и как внучку коллеги по кускам доставали из-под завалов - рассказывать можно. А мне такое ’моделировать’ нельзя. Потому что ’нагавкаешь еще, не прогнозируй херни, молись лучше чтоб ее не случилось’
Дзеркальте. Батьки маніпулятори, на жаль. У вас теж ’тиск’ і ’серце’. Прям під час описів ’мені щось недобре з серцем, піду вип´ю таблеточку’. Починають кричати ’ой, в голову ударило, напевно тиск шандарахнув, все бувай’. Пару раз так зробите - вони привчаться до думки, що на певних темах чи паттернах поведінки розмова зразу завершується і будуть контролювати себе. І попередьте, що вони залишаються під свою відповідальність. Не хочуть переїжджати - ок, але теми прильотів ви не обговорюєте (бо у вас тиск, серце, голова...) і у випадку прильотів ви допомагаєте лише матеріально по своїх можливостях. Їхати під обстріли їх витягувати і лікувати ви не зможете, бо на відміну від них у вас нема доньки, яка буде вас глядіти, якщо раптом у Запоріжжі прилетить по вас.
На жаль, більше нічого не зробите. Захищайте свою психіку.
На жаль, більше нічого не зробите. Захищайте свою психіку.
Справа не в вас.
Людям у віці дуже важко наважитись на зміни.
В тут все, нажите цілим життям, кинути і в невідомість.
Ще є різні історії Васі-Свєти, коли покинули/продали все, переїхали до дітей, потім не вжились і залишись ні з чим.
Це їх страхи.
Спробуйте домовитись з ним про тимчасовий приїзд, як варіант. Але якщо вони не хочуть, то нічого не зробите.
Знайомі просили батьків приїхати до них в Німеччину. Ті поїхали на кілька тижнів, зрозуміли, що не зможуть і повернулись назад в Україну.
Людям у віці дуже важко наважитись на зміни.
В тут все, нажите цілим життям, кинути і в невідомість.
Ще є різні історії Васі-Свєти, коли покинули/продали все, переїхали до дітей, потім не вжились і залишись ні з чим.
Це їх страхи.
Спробуйте домовитись з ним про тимчасовий приїзд, як варіант. Але якщо вони не хочуть, то нічого не зробите.
Знайомі просили батьків приїхати до них в Німеччину. Ті поїхали на кілька тижнів, зрозуміли, що не зможуть і повернулись назад в Україну.
У меня такие же родители. Не могу убедить переехать. И тоже повода не давала никогда.
Вот этот ваш вопрос я им прямо задавала. Ответ один - не выдумывай, ничего не случится.
Старики, как дети становятся(
Той зимой, когда отопление рубануло, они уже почти согласились переехать, но потом повезло, и у них не слили систему, смогли снова запустить, и все. Ну что я сделаю? Держу квартиру готовой к их приезду. Сама готова в почти любой момент за ними ехать.
Когда тут иногда попрекают, мол, вы родителей бросили в прифронтовом городе... блин, ну родители не кошка, в переноску не сунешь и не увезешь.
Вот этот ваш вопрос я им прямо задавала. Ответ один - не выдумывай, ничего не случится.
Старики, как дети становятся(
Той зимой, когда отопление рубануло, они уже почти согласились переехать, но потом повезло, и у них не слили систему, смогли снова запустить, и все. Ну что я сделаю? Держу квартиру готовой к их приезду. Сама готова в почти любой момент за ними ехать.
Когда тут иногда попрекают, мол, вы родителей бросили в прифронтовом городе... блин, ну родители не кошка, в переноску не сунешь и не увезешь.
Так я уже написала, как себя показала - переписала на маму свою часть квартиры родительской (она на меня в том числе приватизировалась). Отдала свое законное имущество, понимаете? Даром. Безвоздмездно. И за оформление дарственной сама заплатила. Знаете для чего? Чтобы в случае прилета было меньше волокиты бюрократической, больше собственников - больше проблем
Нічого ви їм не зробите, все одно по своєму зроблять. У мене мама жила в Сумській обл за 8 км від кордону, зараз там кілзона, дрони полюють на будь-які машини, велисопедистів, просто на все, що рухається. Я ледь вмовила виїхати в мою квартиру в Суми, хоч там теж дуууже не ок. То вона все одно пару разів на місяць катається до себе додому. Останній раз - смородину зібрати та погріб провітрити. Я не сплю по двоє діб, поки не повернеться, бо зв´язку там нема, світла нема, якщо в неї влупашить - знайдуть через кілька діб, до того часу собаки по шматкам розтягнуть. Думаєте, хоч якось реагує? Ні хріна, насрати їй на мої нерви і яку проблему вона цим зробить мені і онукам, все одно їде.... В разі чого, мені добиратися до неї дві доби, донькам моїм - добу, бо з Сум ми рік тому виїхали....
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу