100pudov• 2 часа назад
Подруга постійно змінює формат наших зустрічей. Це я занадто вимоглива чи просто
Хочу почути погляд зі сторони.
Є подруга (кума), з якою дружимо багато років. Вона хороша людина, але останнім часом я все частіше ловлю себе на думці, що не хочу з нею близько спілкуватися.
Не через одну сварку, а через повторюваний сценарій.
Наприклад.
Минулого року святкували день народження на базі відпочинку. Ми знімали будиночок навпіл. У процесі вона запросила свою подругу.ю на ночівлю. Уже при ній запитала мене:
— «Ти ж не проти, щоб вона залишилася?»
Відмовити в такій ситуації було практично неможливо.
У результаті кума спала зі своєю донькою, а мене поклали спати з цією жінкою і моєю донькою. До самої жінки претензій не маю, але для мене це було порушенням особистого простору.
Цього року друзі дитинства запросили нас на риболовлю. Я думала, що збереться наша давня компанія. Але кума знову захотіла запросити ще одну свою знайому з її одруженим коханцем.
Я написала, що для мене це вже інший формат. Відповідь була приблизно: «Та вони класні».
І так відбувається майже завжди.
Ще був день народження похресниці, де її гості почали розповідати, який «огидний Київ», як тут усе погано, а одна з них дозволяла собі дуже дивні висловлювання про війну, мовляв і кацапів їй теж шкода, гинуть біднасенькі, як і наші. Я не стала сперечатися, бо це було дитяче свято.
У мене складається відчуття, що коли наші побажання не збігаються, реалізується майже завжди її варіант. Вона не зла людина, але ніби не бачить проблеми в тому, що змінює формат домовленостей або ставить інших перед фактом.
Зараз я вже не хочу їхати на спільні поїздки, ночівлі чи великі зустрічі. Думаю, що максимум — привітати окремо або зустрітися один на один.
Мені цікаво почути думку зі сторони.
Це нормальна причина поступово дистанціюватися від людини? Чи я просто занадто болісно реагую на такі речі?
Є подруга (кума), з якою дружимо багато років. Вона хороша людина, але останнім часом я все частіше ловлю себе на думці, що не хочу з нею близько спілкуватися.
Не через одну сварку, а через повторюваний сценарій.
Наприклад.
Минулого року святкували день народження на базі відпочинку. Ми знімали будиночок навпіл. У процесі вона запросила свою подругу.ю на ночівлю. Уже при ній запитала мене:
— «Ти ж не проти, щоб вона залишилася?»
Відмовити в такій ситуації було практично неможливо.
У результаті кума спала зі своєю донькою, а мене поклали спати з цією жінкою і моєю донькою. До самої жінки претензій не маю, але для мене це було порушенням особистого простору.
Цього року друзі дитинства запросили нас на риболовлю. Я думала, що збереться наша давня компанія. Але кума знову захотіла запросити ще одну свою знайому з її одруженим коханцем.
Я написала, що для мене це вже інший формат. Відповідь була приблизно: «Та вони класні».
І так відбувається майже завжди.
Ще був день народження похресниці, де її гості почали розповідати, який «огидний Київ», як тут усе погано, а одна з них дозволяла собі дуже дивні висловлювання про війну, мовляв і кацапів їй теж шкода, гинуть біднасенькі, як і наші. Я не стала сперечатися, бо це було дитяче свято.
У мене складається відчуття, що коли наші побажання не збігаються, реалізується майже завжди її варіант. Вона не зла людина, але ніби не бачить проблеми в тому, що змінює формат домовленостей або ставить інших перед фактом.
Зараз я вже не хочу їхати на спільні поїздки, ночівлі чи великі зустрічі. Думаю, що максимум — привітати окремо або зустрітися один на один.
Мені цікаво почути думку зі сторони.
Це нормальна причина поступово дистанціюватися від людини? Чи я просто занадто болісно реагую на такі речі?
показать весь текст
2
2
1
1
70
13
Бухих и трезвых теток положили вместе. Сами с детьми уже бы легли. Почему ваш комфорт вам не важен. Ваша кума делает все, что ей удобно. На вас уже болт давно положили
4
Дивне спілкування - буха подруга при дітях, воно вам тре. Ніякі спогади дитинства не компенсують змушення споглядання бухих людей, які не можуть себе контролювати, ще й при дітях, не знають міри, вважають це нормою культурного спілкування..
Якось бридко звучить, чесно, не знаю, взагалі як вам хочеться такого спілкування.. і щоб ваша дитина теж бачила, звикала толерувати і сприймати нормою таку поведінку.. є й інші способи цікаво і культурнр провести час...
Якось бридко звучить, чесно, не знаю, взагалі як вам хочеться такого спілкування.. і щоб ваша дитина теж бачила, звикала толерувати і сприймати нормою таку поведінку.. є й інші способи цікаво і культурнр провести час...
З пʼянкою це було одноразово.
Непростий період був у подруги.
Розлучення.
Я якось із розумінням до ситуації
Ми не були всі там пʼяні.
Непростий період був у подруги.
Розлучення.
Я якось із розумінням до ситуації
Ми не були всі там пʼяні.
1
Нет, милашка, у вас вариантов было 3. И единственно правильным было вам спать вдвоём со своей дочерью, а подруге - со своей дочерью и её знакомой (потому что знакомую решила пригласить подруга, её ей к себе и укладывать).
2
Автор, давайте уже откровенно признайтесь себе в первую очередь, в том, что общение с кумой больше не приносит вам радость и позитив, а только заставляет ущемлять свой собственный комфорт. Зачем это терпеть? У вас несколько жизней?
Я с годами стала эгоисткой, так со стороны наверное кажется, потому что перестала учавствовать вот в таких некомфортных мне дви, жухах. Реально много лет как то терпелось, а потом баста сказала: не хочу и не еду и пофиг что кто говорит, а люди уже прямо в лицо спрашивают почему я морожусь. Кстати с войной оно прямо категорично отсекло вот это ’надо перетерпеть, отнестись с пониманием и т.п.’ Касается по сути асболютно всех сфер жизни и в работе так, и в остальном, а уж с приятелями, знакомыми и окружением и подавно. Теперь не терплю чужих неприятных детей, мужей, каких то внезапно приглашенных родственников и друзей малознакомых и т.п. Вот на корню рубаю эти аля компромиссные решения направленные на то, что бы кому то было удобно, а на других плевать Соответсвенно никому и не навязываю свой формат, а озвучиваю его и там кто желает подтягивается.
Я с годами стала эгоисткой, так со стороны наверное кажется, потому что перестала учавствовать вот в таких некомфортных мне дви, жухах. Реально много лет как то терпелось, а потом баста сказала: не хочу и не еду и пофиг что кто говорит, а люди уже прямо в лицо спрашивают почему я морожусь. Кстати с войной оно прямо категорично отсекло вот это ’надо перетерпеть, отнестись с пониманием и т.п.’ Касается по сути асболютно всех сфер жизни и в работе так, и в остальном, а уж с приятелями, знакомыми и окружением и подавно. Теперь не терплю чужих неприятных детей, мужей, каких то внезапно приглашенных родственников и друзей малознакомых и т.п. Вот на корню рубаю эти аля компромиссные решения направленные на то, что бы кому то было удобно, а на других плевать Соответсвенно никому и не навязываю свой формат, а озвучиваю его и там кто желает подтягивается.
2
А вашей дочери было сильно комфортно с чужой тёткой? Вы позволили в вашу комнату завалиться кому попало, чем испортили дочери отдых.
Фу, вам комфорт чужих важнее собственной семьи
Когда ваша дочь вырастет, не удивляйтесь когда она будет большую часть времени находиться рядом с теми кто будет её беречь и о ней заботиться - т. е. подальше от вас.
Фу, вам комфорт чужих важнее собственной семьи
Когда ваша дочь вырастет, не удивляйтесь когда она будет большую часть времени находиться рядом с теми кто будет её беречь и о ней заботиться - т. е. подальше от вас.
1
Если бы левую тётку притащили на отдых со мной, я бы вряд ли ещё отдыхала с этим человеком. Ей очевидно скучно с вами и нет никакого уважения. Вы терпите, она усмехается и считает себя классным манипулятором.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу