Мій син - майбутній злочинець ?

Сину 12.
Від народження погано спав, в ранньому дитинстві часто падав і приходилось постійно водити з вожжами аж до садка (тобто проблема по неврологіі була ще внутрішньоутробна). За нашими скаргами встановили діагноз «кривошия», провели ряд масажів і на цьому все. Сказали, що поганий сон був якраз результатом кривошиі. Місяців з пʼяти став спати краще. Тому ми зраділи, що проблему вирішено.
Років з трьох, як тільки пішов до садка, почались проблеми з поведінкою та постійні скарги.
Спочатку вихователів, потім - вчителів у школі. Навіть за день до початку війни, коли він був у другому класі, мене викликала вчителька на розмову на наступний день щодо того, що син вдарив двох дівчат-однокласниць.
Далі ввели дистанційне, пізніше - вчились вдома самостійно. В школу після початку війни він вийшов буквально на декілька місяців і ми виїхали за кордон.
І от зараз ми в Німеччині. В нього постійні проблеми з вчителями, однокласниками. Під час навчання я отримую буквально через день листи від класного керівника. Все, що можливо порушити - він порушує.
Діагноз РДУГ не підтверджений встановили в шкільній психологічній консультації. Але психіатр, на якого ми очікували пів року, сказав, що не бачить ознак по її частині, мовляв, це питання виховання в родині і треба максимум що робити це встановлювати правила. Які правила? Син прекрасно розуміє, що він робить, він звинувачує усіх навколо, але тільки не себе. Всі у нього винні, всі його провокували.
У родині двоє дітей, менша в школі нормально себе веде, ніяких скарг на неї. Діти ростуть в одній родині, батько є. Дідусі і бабусі також є. Усі нормальні, адекватні люди.
Зараз ситуація ще більш загострилась: батьки його товариша пожалілись на те, що він кидався, типу граючи, на своїх друзів. Намагався придушити, робив захвати, намагався повалити на землю.
У школі періодичні бійки. Записала на канікули в табір - на другому тижні виключили і викликали на розмову: бився і намагався душити дітей, виправдовуючи це грою «вони були проти» 🤯
Я просто в шоці і не знаю вже, куди бігти та що робити. Ніякі розмови, погрози не допомагають. У нього з інтелектом порядок, але сильна імпульсивність і відсутність тормозів.
Я вже уявляю, як через декілька років він буде мати проблеми з поліцією, а там і до тюрми недалеко. Хто у нас росте? Маніяк? Злочинець?
Перекручую в голові це все і не можу заснути.
Можливо в когось було подібне з дитиною? Що робити? На те, що переросте, я навіть не надіюсь.