Навіяв цей пост, Ты мне нравишься, но я не могу предложить..."

Ех автор, це з розряду "давай залишимось друзями". Був у мене такий кавалєр. Все банально -зустрічались не довго, а потім щось аналогічне, як Ви пишите. А далі стандартна схема, як вже вище писали про " зайти на палочку чаю" . Спочатку себе гризла, що в мені не так, потім будувала ілюзії, що може все буде добре, потім думала що то просто секс, а паралельно знайдк=у собі кращого. Він то зникав, то появлявся, а в мене стосунки з іншими не складались, бо просто не сприймала когось іще. Короче, як не прискорбно, але я була запасним варіантом. І тривало так і не рік, і навіть не два (правда я тоді була молода і зелена). Та одного разу, от реально клацнуло щось в мені, подивилась на те все зі сторони і подумала, якого біса, нафіга те чудо мені треба! І блін, реально попустило. Я змогла нарешті відпустити ту ситуацію до чортової матері. Зав´зала романчик з одним хлопчиною, нічого серйозного, але вже для себе, щоб зрозуміти, щ я сама можу вирішувати з ким мені бути. А ще через деякий час, зустріла свого чоловіка, з яким я по-справжньому щаслива, і зрозуміла, що значить бути кати і бути коханою.
А з тієї ситуації зробила виснвок, все сталось так як має бути. Це був довгий урок, але який я пройшла, і саме через 1-го для себе зрозуміла як НЕ МАЄ БУТИ, у стосунках, і наскільки треба цінувати те що маю зараз. Ось, якось так. Тому шліть всяких "Я не готовий до серйозних стосунків, але не проти по ахатись"... до чортової матері. Якщо на перших стадіях стосунів такі закидони, то нічого путнього не вийде, хоча бувають виключення, можливо.