Розумію що мами різні і люди різні. Є у мене знайома у неї було 5-ро дітей. Мені її так шкода, вона така завжди з курдулькою на голові, завжди говорить тільки про дітей ( не подумайте, нічого проти дітей не маю). Сьогодні проїзджаю така собі по вулиці нашій, а вона знову з каляскою!!!! 6-та дитина!! Не алкаші, не бідують, така собі середньостатистична сім´я. Мамочки, скажіть, у Вас таке покикання? Вам серце підказує народжувати багато діток ( для мене троє це багато вже). Запитання чисто з цікавості. У мене одна дитина і другу поки не планую.
показать весь текст
75
0
было время когда я считала идиотами людей имеющих больше одного ребенка. я и одного не хотела, но все таки спустя 6 лет после замужества родила сына, любовь во мне проснулась к нему огромная. потом развод и в скорости повторный брак, у второго мужа детей не было и он очень хотел, именно девочку, но родились у нас близнецы мальчики. теперь я многодетная мама стала случайно. смотрю я на них троих и думаю что если бы был четвертый, то справилась бы, что я без них делала? конечно режим и образ жизни многодетных отличается, сейчас нам с мужем интереснее проводить время со своими детьми, чем в компаниях, мы очень много времени уделяем детям и нас это не напрягает. Муж все таки еще лелеет мечту о дочери, упрашивает меня. Но я считаю, что все таки возраст уже, 39. Но иногда мысль посещает. В финансовом плане все нормально, ни в чем себе и детям не отказываем. И кстати, бабушек и дедушек у нас нет, они очень далеко.
да, раньше только перевязывали. сейчас новая методика. и если раньше можно было вернуть всё назад, то сейчас только эко после рассечения
Ну почему думаю, уверенна . Особо одарённые в лоб говорят , ну а Вас мне думаю прощать не за что, а Бог простит . Он то все терпит и аборты, и детей выброшенных на муссорник и грязь в головах и языки злые .
вы пример того, как должно быть. знаете, есть выражение: плодить нищету? так это не про вас!
у вас есть возможности, желание, деньги , помощники, почему не рожать?
но есть и другие семьи. которые живут на пособия, бьют кулаком в грудь, что они малообеспеченные. что сдавать в школу не могут(у нас в школе поставили 2 поста охраны за деньги родителей и с наших же денег им зп платят), что могут заплатить только за одного, а за остальных денег нет...им выписывают мат помощь от фонда(у нас такое практикуется), но при этом беременеют опятб....разве есть у людей мозги?
не сравнивайте себя с ними!
у вас есть возможности, желание, деньги , помощники, почему не рожать?
но есть и другие семьи. которые живут на пособия, бьют кулаком в грудь, что они малообеспеченные. что сдавать в школу не могут(у нас в школе поставили 2 поста охраны за деньги родителей и с наших же денег им зп платят), что могут заплатить только за одного, а за остальных денег нет...им выписывают мат помощь от фонда(у нас такое практикуется), но при этом беременеют опятб....разве есть у людей мозги?
не сравнивайте себя с ними!
кожен бачить те, що хоче бачити.
Я в темі автора осуду не побачила, зате побачила бажання краще зрозуміти інших людей і розширити свій світогляд.
Зі сторони видно тільки одну сторону чужого материнства (зачіску, розмови тільки про дітей ітп), що погано в тому що людина цікавиться іншою стороною?
Я в темі автора осуду не побачила, зате побачила бажання краще зрозуміти інших людей і розширити свій світогляд.
Зі сторони видно тільки одну сторону чужого материнства (зачіску, розмови тільки про дітей ітп), що погано в тому що людина цікавиться іншою стороною?
Хоть категорически не даю советы чужим людям , как вариант для развития кругозора автора и удовлетворения её природного любопытства возможен вариант задать прямой вопрос её знакомой с коляской , а если так встревожила эта ситуация то может и предложить своего мастера причёсок да и с малышами часок побыть чтоб мама была с причёской ...
напевно в нас різні уявлення про ввічливість.
В мому розумінні пряме питання знайомій з візочком було б вершиною нетактовності. Я не знаю як таке можна спитати на вулиці. В близької знайомої за чашкою кави і щирою розмовою - ну з натяжкою ще можна.
В мому розумінні пряме питання знайомій з візочком було б вершиною нетактовності. Я не знаю як таке можна спитати на вулиці. В близької знайомої за чашкою кави і щирою розмовою - ну з натяжкою ще можна.
В мене тільки двоє дітей, і я завжди без зачіски і без манікюру. І не тому що на це вкрай немає часу чи грошей. В мене інші пріоритети.
Якби мені хтось сторонній запропонував посидіти з дітьми щоб я сходила в салон, я б напевно далеко його послала...
Якби мені хтось сторонній запропонував посидіти з дітьми щоб я сходила в салон, я б напевно далеко його послала...
Возможно обсудить внешний вид многодетной мамы и появление в семье детей на форумах и других интернет платформах более прилично и воспитанно. У всех свои ценности ну соответственно свои жизненные достижения . Мир такой многообразный ...
За моїми спостереженнями: просто люблять дітей на рівні інстинкту: упиваються втіхою від немовляти і не надто переймаються, зробили старші уроки чи не зробили))
автор, я так подумала... і скажу чому (хоч в мене теж одна дитинка).
Тому, мабуть, що в наших умовах безробіття і ’соціально орієнтованої’ держави легше розраховувати на гроші-соціальну допомогу на кожного з п´ятьох дітей, ніж матері заробити на одного. Та іноді й батьку... Так само, виростили батьки 5-х дітей - мають пенсію, між іншим. А попробуйте зараз офіційно десь влаштуватися на роботу - та й неофіційно роботу ледь знайдеш.
в цьому є певний позитив: надійніше, якщо людина сама утримує рідний дітей, а не дитбудинок сімейного типу, де все рівно діти ’чужа кістка’... крім того: зауваження, що суспільству не потрібні її діти, некоректне, тому що так чи інакше і діти, і ’некриві’ методи вирощування дітей будуть потрібні завжди! Якщо сказати про суспільство в цілому. А от без деяких професійних вмінь людство б могло існувати далі. От я наприклад, не їм у ресторанах не-бістро, того що мене коробить від самого факту існування офіціантів як професії, і взагалі від роздутого штату деяких установ зі всякими лакеями і швейцарами. Ясне діло, що я й фінансово не можу регулярно робити той вклад у їхнє утримання через націнки на страви! :) Але, тим не менш, багато людей працює офіціантами, і вклалує при цьому не по-дитячому. А хтось вирощує багато своїх дітей, попри те, що деякі не бачать у цьому мети...
Взагалі, якщо у вашому населеному пункті ту мамашу ще не заклювали, то значить, вона паше над тією сім´єю дай боже. сім´я з шістьох людей вимагає вміння й праці, це купи з´їдених продуктів і наготованої їжі щодня...фантастично величезні купи, і щодня все більші. і ясно, що коли бачити весь час немовлят, то вже по-своєму в´їдеш у тему і вни почнуть по-своєму подобатись.
Те, що в дітей дитинство пройде як у трудовому таборі - це інша річ. Але знов-таки: це РІДНІ діти, вона їх все-рівно десь пожаліє... можливо. Або ж я бачу це іншими очима...
Но в цілому підсумувала б так свою думку: цих людей штовхає на багатодітність саме суспільство і держава.
Тому, мабуть, що в наших умовах безробіття і ’соціально орієнтованої’ держави легше розраховувати на гроші-соціальну допомогу на кожного з п´ятьох дітей, ніж матері заробити на одного. Та іноді й батьку... Так само, виростили батьки 5-х дітей - мають пенсію, між іншим. А попробуйте зараз офіційно десь влаштуватися на роботу - та й неофіційно роботу ледь знайдеш.
в цьому є певний позитив: надійніше, якщо людина сама утримує рідний дітей, а не дитбудинок сімейного типу, де все рівно діти ’чужа кістка’... крім того: зауваження, що суспільству не потрібні її діти, некоректне, тому що так чи інакше і діти, і ’некриві’ методи вирощування дітей будуть потрібні завжди! Якщо сказати про суспільство в цілому. А от без деяких професійних вмінь людство б могло існувати далі. От я наприклад, не їм у ресторанах не-бістро, того що мене коробить від самого факту існування офіціантів як професії, і взагалі від роздутого штату деяких установ зі всякими лакеями і швейцарами. Ясне діло, що я й фінансово не можу регулярно робити той вклад у їхнє утримання через націнки на страви! :) Але, тим не менш, багато людей працює офіціантами, і вклалує при цьому не по-дитячому. А хтось вирощує багато своїх дітей, попри те, що деякі не бачать у цьому мети...
Взагалі, якщо у вашому населеному пункті ту мамашу ще не заклювали, то значить, вона паше над тією сім´єю дай боже. сім´я з шістьох людей вимагає вміння й праці, це купи з´їдених продуктів і наготованої їжі щодня...фантастично величезні купи, і щодня все більші. і ясно, що коли бачити весь час немовлят, то вже по-своєму в´їдеш у тему і вни почнуть по-своєму подобатись.
Те, що в дітей дитинство пройде як у трудовому таборі - це інша річ. Але знов-таки: це РІДНІ діти, вона їх все-рівно десь пожаліє... можливо. Або ж я бачу це іншими очима...
Но в цілому підсумувала б так свою думку: цих людей штовхає на багатодітність саме суспільство і держава.
До речі, іще!
Я вважаю, що справедливіше отримувати пенсію за те, що дав суспільству 5 своїх здорових дітей - ніж за кар´єру вихователя дитсадка покалічити фізично й морально сотні чужих дітей, і отримувати ще більшу пенсію!
В мене є одна знайома. Ветеран праці-вихователь в садку, пенсіонерка, але продовжує працювати і дуже пишається собою. І в неї є кіт. В кота камені у нирках. Вона турбується про здоров´я кота, і понесла його раз до ветеринара, коли він вже майже врізав дуба з тими каменями - вже щось там хірургічно промивати, видно. Ветеринар порекомендував обмежити рибний раціон кота червоними сортами риби.
Тепер ця заслужена вихователь має ще один привід пишатися: в неї елітний кіт.
Ще трохи подробиць для повної картини: вона не ставить коту лоток- він проситься в унітаз тільки при господарях. У кота немає мисок з водою чи мисок з їжею: кіт п´є з крана, коли господарі миють руки. Загалом, кіт в основному на вільному вигулі. Він дуже зручний.
Це сухі факти. Я веду до того, що з іншим ставленням одна людина не може слідкувати за великою групою дітей одного віку. З дітьми ніхто не буде панькатися - і чим їх там буде більше в тій казенній установі, тим менше з ними панькатимуться.
Але ці діти потім в дорослому віці вкалуватимуть, щоб скинути в бюджет гроші і на лікарів собі, і на психологів, і на репетиторів своїм дітям -бо самі ні бум-бум в елементарній шкільній програмі. І на пенсію батькам, і на пенсію тій виховательці!
Я вважаю, що справедливіше отримувати пенсію за те, що дав суспільству 5 своїх здорових дітей - ніж за кар´єру вихователя дитсадка покалічити фізично й морально сотні чужих дітей, і отримувати ще більшу пенсію!
В мене є одна знайома. Ветеран праці-вихователь в садку, пенсіонерка, але продовжує працювати і дуже пишається собою. І в неї є кіт. В кота камені у нирках. Вона турбується про здоров´я кота, і понесла його раз до ветеринара, коли він вже майже врізав дуба з тими каменями - вже щось там хірургічно промивати, видно. Ветеринар порекомендував обмежити рибний раціон кота червоними сортами риби.
Тепер ця заслужена вихователь має ще один привід пишатися: в неї елітний кіт.
Ще трохи подробиць для повної картини: вона не ставить коту лоток- він проситься в унітаз тільки при господарях. У кота немає мисок з водою чи мисок з їжею: кіт п´є з крана, коли господарі миють руки. Загалом, кіт в основному на вільному вигулі. Він дуже зручний.
Це сухі факти. Я веду до того, що з іншим ставленням одна людина не може слідкувати за великою групою дітей одного віку. З дітьми ніхто не буде панькатися - і чим їх там буде більше в тій казенній установі, тим менше з ними панькатимуться.
Але ці діти потім в дорослому віці вкалуватимуть, щоб скинути в бюджет гроші і на лікарів собі, і на психологів, і на репетиторів своїм дітям -бо самі ні бум-бум в елементарній шкільній програмі. І на пенсію батькам, і на пенсію тій виховательці!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу