ЛедиДи• 18 декабря 2016
я сошла с ума или еще нет??? как себя переосилить???
зразу пишу - слів буде багато, бо так гидко на душі, що навіть нема з ким поділитись - друзі - якось так склалось що зі справжніми подругами зараз з сімями живемо в різних містах, сестра не зрозуміє - сама ще немаміжня, а мама - то мама, не хочеться її нагружати ще й своїми проблемами, та й ніколи з нею на такі теми не говорили. чоловік не зрозумію просто.
вийшла заміж, народила першу дитину - донечку. дуже її любили і любимо. вона до садочку практично не хворіла. у сімї була хороша аура, стосунки. коли їй було 10 місяів я завагітніла вдруге. родила хлопчика. все ок. чудовий хлопець, якому уже майже 4, мілій зараз 5,5.
от почалось цього року восени. мене почало накривати. стала дуже за них переживати. особливо здоровя їхнє. а зараз то вже просто до маразму доходить. у малого соплі другий день (по задній стінці), а я вже цілий день плачу. немає бажання, натхнення і сили готовити їду, робити хатню роботу.
ілий час як не мала хворіє, то малий. знаю, що то всі через це проходять, але я уже просто не може. до цього вони 2 тижні були здорові, і я прям не могла повірити в це щастя, ходила і думала - коли вже знову почнеться по новому, бо у мене як не один хворіє, то друга. і от в малого вже соплі, а сьогодні вже вранці від них кашляв... зараз спить...
а завтра почнеться чоловік на роботу, а я до педіатра чи лора, через усе місто.... так уже все надоїло.
як подолати себе, як навчитись не переживати за них так??? це ж просто соплі, а я вже в ауті. пробувала пити заспокійливі на травах - ефекту я не побачила. і кожен кашель малих - а я вже на стрьомі.
приходимо в гості до кумів - в них малі також постійно як не соплі то кашель. вони норм реагують..... а я вже не можу - чоловік свориться що в хаті завжди немає чого їсти, готую для діток, і то лише тому що можу...
а був період що готувала в своє задоволення, торти пекла, салати робила, без макіяжу з дому не виходила. а зараз......забуваю ноги поголити так мене зїдає ця депресія....
вийшла заміж, народила першу дитину - донечку. дуже її любили і любимо. вона до садочку практично не хворіла. у сімї була хороша аура, стосунки. коли їй було 10 місяів я завагітніла вдруге. родила хлопчика. все ок. чудовий хлопець, якому уже майже 4, мілій зараз 5,5.
от почалось цього року восени. мене почало накривати. стала дуже за них переживати. особливо здоровя їхнє. а зараз то вже просто до маразму доходить. у малого соплі другий день (по задній стінці), а я вже цілий день плачу. немає бажання, натхнення і сили готовити їду, робити хатню роботу.
ілий час як не мала хворіє, то малий. знаю, що то всі через це проходять, але я уже просто не може. до цього вони 2 тижні були здорові, і я прям не могла повірити в це щастя, ходила і думала - коли вже знову почнеться по новому, бо у мене як не один хворіє, то друга. і от в малого вже соплі, а сьогодні вже вранці від них кашляв... зараз спить...
а завтра почнеться чоловік на роботу, а я до педіатра чи лора, через усе місто.... так уже все надоїло.
як подолати себе, як навчитись не переживати за них так??? це ж просто соплі, а я вже в ауті. пробувала пити заспокійливі на травах - ефекту я не побачила. і кожен кашель малих - а я вже на стрьомі.
приходимо в гості до кумів - в них малі також постійно як не соплі то кашель. вони норм реагують..... а я вже не можу - чоловік свориться що в хаті завжди немає чого їсти, готую для діток, і то лише тому що можу...
а був період що готувала в своє задоволення, торти пекла, салати робила, без макіяжу з дому не виходила. а зараз......забуваю ноги поголити так мене зїдає ця депресія....
28
0
Лучше пишите по русски, это у вас грамотнее получается, чем суржиком с претензией на украинский язык.
У всех так, не переживайте. А двое детей это вообще тяжело, в плане болячек. Не зацикливайтесь, относитесь как к неизбежному. Скажите спасибо что это просто сопли, у кого-то детки серьезно болеют, и то как то живут( Завтра Николай, буду молиться о здоровье, тоже из болячек не вылазим.
і я собі так думаю. у нас просто соплі, кашель, а є дітки, не дай Боже, онкохворі і просто сильно хворі.... а я такі проблеми роблю із за соплів і покашлювання. але просто не можу взяти себе в руки. чоловік на роботі від ранку до вечора. більше рідних немає в цьому місті. батьки в іншому місті за 300 км.важко морально дуже.
Ой.. автор... как я вас понимаю.. у самой двое и каждый год кровь и ьиохимию обязательно (так как если лейкемия,то ьиохимию сразу показатель) иногда тоже ругают,но ничего не могу поделать.
Так что-же такое психосоматика? В психологическом словаре написано так: «Психосоматика (греч. Psyche – душа, soma – тело) – направление в медицине и психологии, занимающееся изучением влияния психологических факторов на возникновение и последующую динамику соматических заболеваний». Психосоматическими заболеваниями называют физические заболевания или нарушения, причиной возникновения которых является эмоциональное напряжение. Это могут быть конфликты, страдание, чувства агрессии, страха, которые не осознаются человеком, но остаются в его бессознательно
Проблема не детьми , а с вами. А потому ищите в инете информацию и лечитесь
Проблема не детьми , а с вами. А потому ищите в инете информацию и лечитесь
Я вот тоже думаю: у дочери просто слизь в носоглотке, которая сама не проходит, а мне уже так надело это, каждый день с уговорами, угрозами прыскать хьюмер, капать разные капли, принимать всякие таблетки, сиропы...
У неё были аденоиды, удалили их, а эта слизь никуда не делась. Решилась на отчаянный шаг-начали давать антибиотик. Очень надеюсь, что забуду хоть на полгода об этих вонючих соплях. Это она ещё в сад не ходит. Так хотим отжать её в садик, так как дома скучает, но как представлю, что будет все время болеть и заражать младшего, так что -то и желание пропадает.
Тоже себя ругаю за то, что те легко расстраиваюсь.
У неё были аденоиды, удалили их, а эта слизь никуда не делась. Решилась на отчаянный шаг-начали давать антибиотик. Очень надеюсь, что забуду хоть на полгода об этих вонючих соплях. Это она ещё в сад не ходит. Так хотим отжать её в садик, так как дома скучает, но как представлю, что будет все время болеть и заражать младшего, так что -то и желание пропадает.
Тоже себя ругаю за то, что те легко расстраиваюсь.
Автор, я конечно извиняюсь, а чем вы думали, беременея через 10!!!!! месяцев??? Вы думали, что-будет по-другому???
дякую. думала над цим. напевне треба почитати більш детально. а то що проблема в мені і так знаю... тому і я тут - питаю пораду як вийти з цього стану
отпускать ситуацию. НЕТ! детей не болеющих...в раннем возрасте формируется иммунитет, а мы его забивает лекарствами только забываем, что чем меньше лечим, тем здоровее будет иммунный ответ организма
вот і у нас зараз соплі десь в горлі, бо в носі немає. після сну покашлює. а я вже на взоді. мали сьогодні йти в гості, а у мене вже і настрою немає. плачу цілий день. і сама не знаю чому. бо в малого соплі???? дура я, але так все надоїло.
зараз не про це. не завагітніла б 10 місяців, звагітніла б планово в 2 чи 3 роки, хвороби це ж не відміняє. зараз вони вже немаленькі. малому 4 роки, малій 5,5
я все розумію, сильно не заліковую. ходжу до дуже хороших лікарів, які антибіотики лише в крайньому випадку, а так пиття промивання і сяке таке. але до них ходжу уже як в гості....
Постарайтесь взять себя в руки с девизом - Все через это проходят ну как ни крути, находясь в одном помещении, дети будут болеть, заражаясь друг от друга... Терпите! Много таких без помощи...
У меня трое детей. И я уже заметила, что чем спокойнее я отношусь к их болячкам, тем меньше и легче они болеют. Во время последнего вируса использовали минимум лекарств. Заваривала травяные чаи, физраствор в нос по целой пипетке в качестве промывания, проветривание в комнатах и все. Я и не заметила, как все выздоровели. И никакиз лекарст по часам и сотен гривен оставленных в аптеке. При кашле еше делаю ингаляции боржоми, а при больном горле прыскаю хлорофилипт. Сама удивилась, как уменьшилась наша аптечка за последний год. Оказывается многие вирусы проходят сами через неделю. Желаю всем крепкого здоровья!
дякую. роблю все практично те ж саме. ну бувають і виключення, але то ттт рідко. просто під час самого вірусу - соплі пчихи кашель, дуже переживаю.... і від багатьох чула, що треба відноситись до цього як належне і все буде ок.... і я замітила, що чи більше переживаю - то і частіше і сильніше хворіють.... треба брати себе в руки... але як????????
дякую за пораду...
дякую за пораду...
Я думаю здесь не в детях проблема,а с мужем!как муж относится к жене так и жена будет ко всем своим близким,то есть если муж любит и заботится,то и жена порхать будет ,а не ныть из за детских соплей!!!почему вы мужу жрать не готовите?!если б он с утра целовал вас,обнимал то и вкусняшек дома побольше было,не нормально это если баба сидит дома и рыдает из за херни!здесь в семье что то не так...и да,ещё!чем больше вы сопли свои разводите тем хуже детям,вы притягивайте весь негатив и устанавливаете,то есть программируете их на болячки ещё больше
а знаєте ви десь і праві. як тільки ми поженились чоловік був дуже чуйний, все допомагав, а зараз... зараз також допомагає, але про це вже треба просити, нагадувати, а колись було добровільно. не було сварок, зараз кричу на нього з любого приводу. не маю бажання готувати, а може й дійсно не бажаю йому готувати, бо не бачу віддачі. хоча живемо нормально, але немає пристрасті як колись..
зараз він змінив роботу, отримує набагато більшу зп, і почав мені дорікати, що я не працюю, хоча працюю через інтернет вдома і заробляю як він колись... але дорікає не грошима, а мол ти вдома сидиш і навіть не приготовлено......а те що дітей по заняттях вожу, прогулки, догляд за ними, він то не рахує за роботу...
зараз він змінив роботу, отримує набагато більшу зп, і почав мені дорікати, що я не працюю, хоча працюю через інтернет вдома і заробляю як він колись... але дорікає не грошима, а мол ти вдома сидиш і навіть не приготовлено......а те що дітей по заняттях вожу, прогулки, догляд за ними, він то не рахує за роботу...
Ви критикуєте, як бі висловитися... не той етап своїх емоційних проявів.
Переживати за дітей треба - це правильно і природньо. Навпаки - неприродньо було б не відчувати зниження настрою, коли для цього є реальні підстави!
Але ці переживання мають не гальмувати, а навпаки! - надавати імпульс і ’вмикати’ почуття відповідальності’! Адже від того, чи будете готувати їжу- залежить здоров´я дітей і чоловіка!
Треба навпаки ’відволікатися’ від поганого настрою на вирішення тієї проблеми, яка викликає його. Здоров´я залежить від харчування. Щодо прибирання не скажу - це дивлячись, що там за рівень безладу.
Але імунні клітини будуються з білків, тому обов´язково треба готувати для хворих, і бажано м´яско.
Переживати за дітей треба - це правильно і природньо. Навпаки - неприродньо було б не відчувати зниження настрою, коли для цього є реальні підстави!
Але ці переживання мають не гальмувати, а навпаки! - надавати імпульс і ’вмикати’ почуття відповідальності’! Адже від того, чи будете готувати їжу- залежить здоров´я дітей і чоловіка!
Треба навпаки ’відволікатися’ від поганого настрою на вирішення тієї проблеми, яка викликає його. Здоров´я залежить від харчування. Щодо прибирання не скажу - це дивлячись, що там за рівень безладу.
Але імунні клітини будуються з білків, тому обов´язково треба готувати для хворих, і бажано м´яско.
Хуже не будет точно. Знаете, если болеешь три месяца разными вирусами, не только молиться начнешь, но и с бубном танцевать!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу