Всех с праздником.
Пусть всегда над нашими головами будет чистое небо.
Пусть никогда наши отцы, братья, сыновья, внуки не участвуют в боевых действиях.
Мира и добра всем.
Вечная память погибшим в ВОВ....
Пусть всегда над нашими головами будет чистое небо.
Пусть никогда наши отцы, братья, сыновья, внуки не участвуют в боевых действиях.
Мира и добра всем.
Вечная память погибшим в ВОВ....
показать весь текст
Ответ дляLuckVick
Чому ж мовчки? Війна це жах, якого можна було б уникнути, або пройти з меншими витратами. В моїй родині ( зі сторони обох батьків) найбільше біди зазнали в мирний період, через штучний голодомор та післявоєнний період відбудови : на війні одна смерть, а в мирний період чотири смерті і однин, хто покинув сім´ю, щоб їх не вислали або не зробили ворогами народу ( працвав в коморі, при величезному врожаї зерна, в кишені знайшли меньше жмені зерна, не взятого зумисне, не перевірив і не висипав назад, покидаючи місце роботи).
Та коли була окупація, німці жили в селі ( київську область), сім´я не голодувала і гвалтувань, жорстоких злочинів не було, за словами прабабусі. Тата з родиною у вагонах вивозили ,як скот, бо з Бандерівської території. А за те, що вночі повзав по полю в пошуках загублених під час збору урожаю колосків пшениці,ледь до смерті не забили ( йому було 6-7 років, він 1940 р. н.) Тож не вся та біда німці, фашизм радянської влади бум не менший. А нашим онукам відкриється ще немало правди, від якою кров буде скинути, т. як виконавцями є наші ’ брати’ ( сусіди, і навіть родичі).
Та коли була окупація, німці жили в селі ( київську область), сім´я не голодувала і гвалтувань, жорстоких злочинів не було, за словами прабабусі. Тата з родиною у вагонах вивозили ,як скот, бо з Бандерівської території. А за те, що вночі повзав по полю в пошуках загублених під час збору урожаю колосків пшениці,ледь до смерті не забили ( йому було 6-7 років, він 1940 р. н.) Тож не вся та біда німці, фашизм радянської влади бум не менший. А нашим онукам відкриється ще немало правди, від якою кров буде скинути, т. як виконавцями є наші ’ брати’ ( сусіди, і навіть родичі).
Удалено администрацией...
елена пронина• 09 мая 2017
Ответ дляAskerya
Удалено администрацией...
вы полководец-практик? Погибли люди,что можно было,что нельзя,это уже слова в воздух. Память , признание и благодарность погибшим солдатам и живым ветеранам!
Ответ дляAskerya
про Омск вы пишете в посте 29.
значит, вы даже не удосужились прочитать, что копи-пастите ???
значит, вы даже не удосужились прочитать, что копи-пастите ???
Да, что Вы ко мне пристали?
Тема совсем о другом.
Война - горе у всех одинаковое, и когда гибнут близкие люди - болит у всех одинаково.
Если Вы уж так ждёте моих обьснений, отвечая - на Советчице было опубликовано это письмо. Я его в этой теме опубликовала.
Да таких семей, как в том письме были тысячи...и в Украине тоже...
Не цепляйтесь к словам.
Тема совсем о другом.
Война - горе у всех одинаковое, и когда гибнут близкие люди - болит у всех одинаково.
Если Вы уж так ждёте моих обьснений, отвечая - на Советчице было опубликовано это письмо. Я его в этой теме опубликовала.
Да таких семей, как в том письме были тысячи...и в Украине тоже...
Не цепляйтесь к словам.
Marisha_skaya• 09 мая 2017
Ответ дляLuckVick
Чому ж мовчки? Війна це жах, якого можна було б уникнути, або пройти з меншими витратами. В моїй родині ( зі сторони обох батьків) найбільше біди зазнали в мирний період, через штучний голодомор та післявоєнний період відбудови : на війні одна смерть, а в мирний період чотири смерті і однин, хто покинув сім´ю, щоб їх не вислали або не зробили ворогами народу ( працвав в коморі, при величезному врожаї зерна, в кишені знайшли меньше жмені зерна, не взятого зумисне, не перевірив і не висипав назад, покидаючи місце роботи).
Та коли була окупація, німці жили в селі ( київську область), сім´я не голодувала і гвалтувань, жорстоких злочинів не було, за словами прабабусі. Тата з родиною у вагонах вивозили ,як скот, бо з Бандерівської території. А за те, що вночі повзав по полю в пошуках загублених під час збору урожаю колосків пшениці,ледь до смерті не забили ( йому було 6-7 років, він 1940 р. н.) Тож не вся та біда німці, фашизм радянської влади бум не менший. А нашим онукам відкриється ще немало правди, від якою кров буде скинути, т. як виконавцями є наші ’ брати’ ( сусіди, і навіть родичі).
Та коли була окупація, німці жили в селі ( київську область), сім´я не голодувала і гвалтувань, жорстоких злочинів не було, за словами прабабусі. Тата з родиною у вагонах вивозили ,як скот, бо з Бандерівської території. А за те, що вночі повзав по полю в пошуках загублених під час збору урожаю колосків пшениці,ледь до смерті не забили ( йому було 6-7 років, він 1940 р. н.) Тож не вся та біда німці, фашизм радянської влади бум не менший. А нашим онукам відкриється ще немало правди, від якою кров буде скинути, т. як виконавцями є наші ’ брати’ ( сусіди, і навіть родичі).
Какой ужас. Мой дед тоже с западной Украины. Прадед прятал еврейскую семью в окопе. Рисковал жизнями всей семьи, но друзей не предал. Стукачей всегда было валом.
Ответ дляannasofiya
Срач видят скандалисты в любой теме. Тема о всех безвременно погибших на поле боя за амбиции сильных мира сего, как тогда, так и теперь. Тема о том, что учиться надо на ошибках прошлого, а не постоянно наступать на одни и те же грабли и о том, что абсолютно все вопросы можно решить невоенизированным путём, было бы желание, а желания такового нет , тк война это огромнейшая статья дохода стоящих у её истоков. И да, тема о том, что несмотря на состояние и неподготовленность к войне, наши прадеды совершили подвиг! И задавать вопросы о целесообразности этой победы, по крайней мере, кощунственно! Всем сомневающимся предлагаю пойти задать такой же вопрос о целесообразности текущей войны на Востоке. Потом придёте с ответом и нам отчитаетесь. Peace!
.
Вспомнилась передача Жди меня.
Не знаю, шоу это было или правда, но всё реалистично и трогательно.
Суть такова ( подробностей уже не помню)
Во время ВОВ наш самолёт подбил немецкий. В какую то долю секунды, ребята встретились взглядами. В немецком самолёте сидел молодой парнишка... Наш солдат не добил его.
И вот спустя много лет - эти военные встретелись на передажче Жди меня. Не знаю какими правдами, но они отыскали друг друга . У обоих быыли семьи, дети , внуки....
Встреча была очень трогательной....
Не знаю, шоу это было или правда, но всё реалистично и трогательно.
Суть такова ( подробностей уже не помню)
Во время ВОВ наш самолёт подбил немецкий. В какую то долю секунды, ребята встретились взглядами. В немецком самолёте сидел молодой парнишка... Наш солдат не добил его.
И вот спустя много лет - эти военные встретелись на передажче Жди меня. Не знаю какими правдами, но они отыскали друг друга . У обоих быыли семьи, дети , внуки....
Встреча была очень трогательной....
Ответ дляLuckVick
Чому ж мовчки? Війна це жах, якого можна було б уникнути, або пройти з меншими витратами. В моїй родині ( зі сторони обох батьків) найбільше біди зазнали в мирний період, через штучний голодомор та післявоєнний період відбудови : на війні одна смерть, а в мирний період чотири смерті і однин, хто покинув сім´ю, щоб їх не вислали або не зробили ворогами народу ( працвав в коморі, при величезному врожаї зерна, в кишені знайшли меньше жмені зерна, не взятого зумисне, не перевірив і не висипав назад, покидаючи місце роботи).
Та коли була окупація, німці жили в селі ( київську область), сім´я не голодувала і гвалтувань, жорстоких злочинів не було, за словами прабабусі. Тата з родиною у вагонах вивозили ,як скот, бо з Бандерівської території. А за те, що вночі повзав по полю в пошуках загублених під час збору урожаю колосків пшениці,ледь до смерті не забили ( йому було 6-7 років, він 1940 р. н.) Тож не вся та біда німці, фашизм радянської влади бум не менший. А нашим онукам відкриється ще немало правди, від якою кров буде скинути, т. як виконавцями є наші ’ брати’ ( сусіди, і навіть родичі).
Та коли була окупація, німці жили в селі ( київську область), сім´я не голодувала і гвалтувань, жорстоких злочинів не було, за словами прабабусі. Тата з родиною у вагонах вивозили ,як скот, бо з Бандерівської території. А за те, що вночі повзав по полю в пошуках загублених під час збору урожаю колосків пшениці,ледь до смерті не забили ( йому було 6-7 років, він 1940 р. н.) Тож не вся та біда німці, фашизм радянської влади бум не менший. А нашим онукам відкриється ще немало правди, від якою кров буде скинути, т. як виконавцями є наші ’ брати’ ( сусіди, і навіть родичі).
Не все немцы были настолько цивилизованными.
Папа и дядя (им было по 6 и 10 лет, т е войну они помнят) а также бабушка рассказывали мне совсем о другом!
Папа и дядя (им было по 6 и 10 лет, т е войну они помнят) а также бабушка рассказывали мне совсем о другом!
постою_послушаю• 10 мая 2017
Не то чтобы подвиг, просто реалии того времени: моя бабушка, тогда еще молодая женщина, когда дед ушел на фронт, шла зимой пешком из Донбасса к своей семье, в Херсонскую область. Ребенку, моему дяде, было 2 года, она везла его на саночках.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу
Нашла и своего дедушку!