Неправдиша• 22 октября 2017
Ситуація з чоловіком.
Поженились 7 років тому, 2 дітей, спочатку квартира спільна. Жили добре, не сваритись, любили один одного. З першою дитиною дуже допомагав і був ласкавий і добрий. З другою допомагав мало, і все по трохи щезало і доброта і допомога і любов напевне також. І якось на даний момент зауважила що стосунки стали ніякі, як сусіди живемо. Хоч і дітей 2 маємо. І рот може відкрити до мене, а вчора при одному конфлікті, взагалі мене шарпнув. Мені так гидко на душі, і встидно що це діти бачили, сама не знаю як могла допустити такого відношення до себе. От сиджу і плачу, і от задумались, що робити ? І навіть не знаю як бути далі?
14
0
Если вы можете самостоятельно позаботиться о себе и своих детях-то развозитесь,если нет-сглаживайте углы и разжигайте страсть
Характер показувати і себе захищати.
Я би їсти демонстративно не подавала,при першій же нагоді істерику закатила б
Я би їсти демонстративно не подавала,при першій же нагоді істерику закатила б
Вы серьёзно спрашиваете совета на форуме? Наверное половина здесь сидящих нормальным считают пьяные полуночные драки, а другая половина и некупленый бриллиант считают оскорблением. К чьему мнению Вы будете прислушиваться?
Спробуйте спасти сім´ю, розвестись найлегше, але дітям потрібна нормальна повна сім´я. Якщо він спочатку не був такий, значить шанс є. Але криками і скандалами не поможете. Треба говорити, проводити більше часу разом з приємними емоціями. Ви краще знаєте свого чоловіка чим ми.
Пусть сам лезет в кастрюли,я не советовала:не готовить.
А вот прислуживать хамлу,которое руки протягивает, не буду.
А вот прислуживать хамлу,которое руки протягивает, не буду.
2 роки, але діти великі, 6 років і 4 роки. Сваримось по мелочах, але завжди гучно. Раніше такого не було. А зараз часто. То я не так уроки з дитиною вчу, то я не так їх виховую, то я не в те вдягнула , то ще щось.
Працює він, я також працюю але вдома. Хоча заробляю непогано. Думаю не з грошима зв´язано, то почалось давніше, не можу ні з чим пов´язати. Він такий у мене , що іноді йому розказую що і як має бути, бо таке враження, що я хлоп в сім´ї, так надоїло за все відповідати,все робити, хочеться як і в інших сім´ях, щоб по йшов хоч іноді квіти приніс, посиділи кіно подивились, а той прийде з роботи і в телефон, розмови немає ніякої. А як до чогось доходить, то я у всьому виновата. Я сиджу дома, часу море.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу