Радикальная• 06 мая 2019
в гостях у батьків, дідусь вдарив онука
вже другу годину ридаю！ багато тексту, але тільки там можу передати всю ситуацію . Спасибі всім, хто дочитав.
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
показать весь текст
1020
0
Ситуация неприятная, но:
- Ребенка нужно воспитывать, а не списывать все на бойких характер. Добром это не закончится;
- Поговорить с отцом. Если у Вас с родителями хорошие отношения, то уехав не поговорив, Вы же сами будете потом еще долго переживать эту ситуацию.
Дедушке нужно вести себя более сдержанней, но и пятилетнему ребенку нужно уже уметь уважать старших, тем более родных. И не ревите, то, что происходит, это лишь плод Ваших ’розовых очков’ на ’такой характер’.
- Ребенка нужно воспитывать, а не списывать все на бойких характер. Добром это не закончится;
- Поговорить с отцом. Если у Вас с родителями хорошие отношения, то уехав не поговорив, Вы же сами будете потом еще долго переживать эту ситуацию.
Дедушке нужно вести себя более сдержанней, но и пятилетнему ребенку нужно уже уметь уважать старших, тем более родных. И не ревите, то, что происходит, это лишь плод Ваших ’розовых очков’ на ’такой характер’.
Гы-гы. Если потакать и бегать с утра до ночи за невминяемыми, то можно и не дожить пока они вырастут:)
Стоп, уважаемая. Я Вас не нанимала к себе в психологи, психотерапевты и всякие другие психи. Ни единого слова правды из того, что вы написали, нет. Я ни разу не била своего ребёнка, как раз мне это ’ВДАЛОСЯ’ . Но если бы мой ребёнок выносил мозг всем подряд, он однозначно получил бы ремня или лозины. И ненужно мне ставить диагнозы, и давать советы, от таких как Вы, я в них точно не нуждаюсь.
И вот еще плохо, что папа мягкий, он должен быть жестким, авторите ным. Вот два подростка будет, вы ими и в детсве не можете управлять. И они чудить начнут и папа мягкий, ну ужас же. Мужа учить и обсуждать, что папа авторитет, сказал как отрезал, умеет наказать и тп. А то беда будет.
З Вашего опису ситуації саме такий висновок і робиться. Неадекватна реакція на прохання дорослих припинити поводитись погано, якщо ще одночасно троє дорослих просять, то дитина дійсно не знає міри і характер тут не причому, не шукайте виправдань. Інколи ляпас це єдине, що може привести людину до тями. А в даній ситуації було ще й повчального, хлопчик буде знати, що тут перегинами палку не можна, якщо дід терпів стільки часу то він ще герой. Не всі чоловіки можуть витримати схожу поведінку.
Бабусю шкода, що плаче, ще родина посвариться через вашого малого. А ви знаєте як тяжко родинні зв´язки відновлювати?
Перестаньте побиватись, нічого супер страшного не сталось.
Бабусю шкода, що плаче, ще родина посвариться через вашого малого. А ви знаєте як тяжко родинні зв´язки відновлювати?
Перестаньте побиватись, нічого супер страшного не сталось.
Святая Изолента
Значит, те дети,с которых пылинки сдавали, родителей не боятся. И могут что угодно сделать? Перестаньте курить грибы
Значит, те дети,с которых пылинки сдавали, родителей не боятся. И могут что угодно сделать? Перестаньте курить грибы
Да, сила решает конфликты, что не так? Даже на государственном уровне, сначала сила, потом принуждение сесть за стол переговоров. Так было, есть и будет.
я йому пояснила, що він був не правий і не слухався і тому получив.що дід не хотів так сильно вдарити, не розрахував сили, так вийшло.
Він звичайно плакав і казав, що дід йому не друг. Довго за щоку тримав.
Там такий ляпас, що синяк може бути. Засинав з явним слідом удару.
Мій основний посил в тому, що вдарив саме по обличчу і такий ляпас, що дорослий би заплакав. Я почула його з іншоі кімнати, де намагалася спіймати молодшого сина і всадити на горщик.
Удар по лиці дитині, карл！ ось в чому проблема.
Я зразу сказала діду, що по попі треба було, як же так по обличчу..і так мені боляче стало, коли побачила ту палаючу щоку
Він звичайно плакав і казав, що дід йому не друг. Довго за щоку тримав.
Там такий ляпас, що синяк може бути. Засинав з явним слідом удару.
Мій основний посил в тому, що вдарив саме по обличчу і такий ляпас, що дорослий би заплакав. Я почула його з іншоі кімнати, де намагалася спіймати молодшого сина і всадити на горщик.
Удар по лиці дитині, карл！ ось в чому проблема.
Я зразу сказала діду, що по попі треба було, як же так по обличчу..і так мені боляче стало, коли побачила ту палаючу щоку
я пишу с позиции битого ребенка. выше писала, что нас в семье били.
и каждый раз, когда кто нибудь из родителей начинал размахивать руками я в панике сжималась в комок, боялась.
и был случай, когда после такого вот воспитания я случайно увидела, что отец плачет.
т.е. он сначала нас отлупил, а потом закрылся в комнате и рыдал.
это я сейчас понимаю, что все от бессилия.
есть вещи, которые дети запоминают на всю жизнь и это печально.
возможно, если бы у автора хватило сил сдержанно отреагировать, излишне не заостряя внимание, то и ребенку проще было и отец не грыз бы себя, заперевшись в комнате.
и каждый раз, когда кто нибудь из родителей начинал размахивать руками я в панике сжималась в комок, боялась.
и был случай, когда после такого вот воспитания я случайно увидела, что отец плачет.
т.е. он сначала нас отлупил, а потом закрылся в комнате и рыдал.
это я сейчас понимаю, что все от бессилия.
есть вещи, которые дети запоминают на всю жизнь и это печально.
возможно, если бы у автора хватило сил сдержанно отреагировать, излишне не заостряя внимание, то и ребенку проще было и отец не грыз бы себя, заперевшись в комнате.
Перечитав кучу комментариев, для себя я поняла, что дед не прав только в том, что дал по лицу. Нужно было по старинке, снять ремень и выпороть по жопе. Было бы самое оно! А потом выйти к маме и отчитать дочь, что б сына воспитывала.
Тож і ми такі були. Пару раз на горіхи отримали і міру потім знали. А як нашкодити, то швиденько сліди замітаєм і такі шовкові потім всі,слухняні.
і такі шовкові потім всі,слухняні.
Маніпулятор. Все вирвано з контексту.
Зато зараз зі своїми монтесорі-хрєносорі всі чисто подуріли. Ростять з дітей неадекватів невихованих і називають це все ЛІЧНОСТЬ !
Для мене особистість це дитина яка поважає старших і слово мами. Вони всі не без гріха. Але берега мають бачити. Бо в 14 років він маму з татом на три букви буде слати.
Зато зараз зі своїми монтесорі-хрєносорі всі чисто подуріли. Ростять з дітей неадекватів невихованих і називають це все ЛІЧНОСТЬ !
Для мене особистість це дитина яка поважає старших і слово мами. Вони всі не без гріха. Але берега мають бачити. Бо в 14 років він маму з татом на три букви буде слати.
да, дед не сдержался(
но вашего упёртого ангела надо держать в поле вашего зрения.
и если он ездит по цветам , не реагирует на ваши вопли-то надо что-то делать ,хоть сейчас,если не воспитывали пока поперёк лавки лежал.
идите к специалистам.пусть советуют,помогают.
дальше - подростковый возраст.не справитесь.
но вашего упёртого ангела надо держать в поле вашего зрения.
и если он ездит по цветам , не реагирует на ваши вопли-то надо что-то делать ,хоть сейчас,если не воспитывали пока поперёк лавки лежал.
идите к специалистам.пусть советуют,помогают.
дальше - подростковый возраст.не справитесь.
Ответ дляСтекловыжималка
Какая школа, он не ест сам и попу не вытирает
всі діти в 5 років попу витерають? Я без стьоба！
Серед моіх знайомих.в 6 ще не витерають.
І да, якщо мову ви про школу ведете, якщо не.буде готовий, то піде в 7
Серед моіх знайомих.в 6 ще не витерають.
І да, якщо мову ви про школу ведете, якщо не.буде готовий, то піде в 7
Да такой малыш сам нажалится папке. И отлично. Они хоть вздохнут спокойно от неадекватного внука
Автор, успокойтесь, не плачьте. Конечно вам жаль ребенка, но отец ваш сам понимает, что неправ, сорвался. Просто сделайте выводы и ситуация не повторится.
Пятилетке по лицу? Зоопарк какой-то.
Ну и из моего опыта : я была сверх послушным ребенком, но меня таки отхлестала по лицу родственница, и по спине полотенцем, мне было 3, я всё прекрасно помню. Вина моя заключалась в следующем - недолгий присмотр за мной(вследствие форс мажора) сорвал этой мегеристой стерве какие-то планы + я не хотела есть.
ps. вообще в шоке от подавляющего большинства комментаторов, которые считают, что кроме как отхлестать ребенка, как скотину, других вариантов нет.
ps автор, вам не реветь, и не прятаться завтра, мол, ничего не произошло, а внушение деду, что это было первый и единственный раз, если он вообще хочет участвовать в жизни внуков.
Ну и из моего опыта : я была сверх послушным ребенком, но меня таки отхлестала по лицу родственница, и по спине полотенцем, мне было 3, я всё прекрасно помню. Вина моя заключалась в следующем - недолгий присмотр за мной(вследствие форс мажора) сорвал этой мегеристой стерве какие-то планы + я не хотела есть.
ps. вообще в шоке от подавляющего большинства комментаторов, которые считают, что кроме как отхлестать ребенка, как скотину, других вариантов нет.
ps автор, вам не реветь, и не прятаться завтра, мол, ничего не произошло, а внушение деду, что это было первый и единственный раз, если он вообще хочет участвовать в жизни внуков.
Я так поняла, что у автора произошла разовая ситуация с избиением и она в их случае скорее полезно-профилактическая. Потому делать трагедию и заострять внимание не стоит. Дед и так понял, что переборщил. И внук сделает правильные выводы о нормах поведения в гостях у деда (если, конечно, мама не начнет размазывать эту историю долгими разговорами с ребенком). Мне дед в детстве давал по заднице, без фанатизма, по делу, не часто. И родители мои из этого трагедию не делали, а говорили вести себя нормально и слушаться дедушку с бабушкой
Расстрою вас еще разок - это нормальная ситуация, а не ваш педагогический гений. Так и должно быть.
«Есть одно простое правило в психологии детско-родительских отношений: ребенок ведет себя хуже всего именно с тем, кого больше всего любит. Вернее, с кем наиболее близкие и доверительные отношения. Если вы столкнулись с феноменом, когда ваш ребенок ведет себя хуже всего именно с вами – радуйтесь, вы создали ему тот самый базовый уровень доверия, о котором так модно упоминать в современной теории привязанности. Это, действительно, здоровые отношения с мамой.»
«Есть одно простое правило в психологии детско-родительских отношений: ребенок ведет себя хуже всего именно с тем, кого больше всего любит. Вернее, с кем наиболее близкие и доверительные отношения. Если вы столкнулись с феноменом, когда ваш ребенок ведет себя хуже всего именно с вами – радуйтесь, вы создали ему тот самый базовый уровень доверия, о котором так модно упоминать в современной теории привязанности. Это, действительно, здоровые отношения с мамой.»
у психолога не були ще.
Тато у нас м´який, останнім часом теж в шоці з поведінки і намагається ставити грані
Тато у нас м´який, останнім часом теж в шоці з поведінки і намагається ставити грані
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу