Брошенные дети, которым за 30, как поступаете с родителями?

Як не годували? Хто проживе 18 років без їди? Як не одягали? По морозі в носках і трусах ходили? Як не вчили? До школи не ходили? Як не лікували?
Прошу не відповідайте мені! Ви просто все обезцінюєте. Не хочете не допомагайте батькам. Просто соромтеся писати такі речі. Таке враженя, що ви жили в лісі з вовками, і самі здобували їжу.

Да, Вы правы. Добавилась в ФБ в группу Токсичные родители, такого там начиталась - наплакалась, что волосы дыбом. И поняла что мне еще везло на людей, как-то встречались любящие меня люди, то соседка по квартире, то соседка у дедушки, где была на каникулах. С родственниками тоже очень повезло, крестный был как отец, ругался с моими родителями до хрипоты за меня, с папой даже , было дело, дрался. Тетя до сих пор с мамой на ножах из-за меня. А бывают истории, где ни единого человечка в поддержку, это очень горько.

Ви бачили, що я написала? Ви читати вмієте? Я дала конкретні питання. Жили в лісі з вовками? Це кинули, а все інше це обезцінювання. Так, можливо не все було супер, але не кинули.

У кожного своя віра і своя думка)Я бачила і була учасників ситуацій страшних та тяжких,в які попали мої батьки.Ні я ,ні мій покійний брат батькам зла не бажали. Я дуже вдячна Господу Богу та всім добрим людям,які допомогли мені вижити і не стати стервом.Мати не змінилася, але є діагноз,який багато чого пояснює(((( Єдине,чого не можу простити ,не можу зовсім-це смерть рідного брата....Він жертва батьків...І це перший і болить дуже

Ще раз скажу, що Ви неймовірна
Я так не змогла! Напевно, ми приблизно одного віку. Пам‘ятаю мала стипендію 16 грн, а прїздний місячний квиток на метро коштував 12. Викручувалась написанням рефератів для студентів-колег. А на 2 курсі стипендія вже була 40 грн, то справжня радість була:) Розумію Вас. З 4 курсу почала повноцінно працювати , дякуючи одногрупникам запросили на гарну роботу.
Але ні робота, ні досягнення, ні якісні речі не забрали в мене відчуття сирітства та покинутості. (Люди хороші є, але часто не можу будувати стосунки з іншими людьми, борюсь з вітряними млинами.) Постійно намагаюсь позбавитись цих відчуттів, але виходить лише послабити. І коли бачу маму, тата або брата стається ретравматизація, нахлинає все по новому і тоді знову доводиться багато працювати над собою, щоб привести до ладу. І на чоловіка ображаюсь коли він говорить про те, щоб вибачити і забути. Для мене це ніби обезцінювання моїх мук та якась гнітюча несправедливість. Не виходить у меня ніяк прийняти
Дякую, що поділились своєю історією, буду згадувати Ваш досвід

Для вас новина, що є люди, які отримавши ’дєцкі’ йдуть по горілку? Що є сім´ї, де у холодильнику миша повісилася? Що є діти, яких одягають сусіди, чужі люди, бо своїм батькам не до того? Вам би трохи розширити кругозір.
А ще є батьки, які морально ламають дітей, а є такі що гвалтують, а є мами, що закривають очі як їх дітей гвалтує співмешканець. У таких формально є дах над головою, шматок хліба, одяг, навчання. Та чи є життя? У кожного своє персональне пекло, у декого воно пов´язане з родиною.

18?
От так, не одягали, що сусіди дали те і носила, туфлі зимою і літом, нога росте а туфлі ні, ви носили так? Коли великий палець зігнуті, а на подошві протерті діри от часу? Їли колись з смітника?
Я вже в 10 років мала працювати щоб купити собі їжу, і з поламаною ногою ходила, поки не розпухла так, що в ті туфлі не влазила, а матуся піздюлей дала, що ногу зламала , ходити як людина не могла, курва така. Лікувала виключно піздюлінами, чим сильніше хворієш тим більша піздюліна
І вчили так гарно, так як лікували
В 18 я ту сволоту уже утримувала, бо батьки ж, життя дали.
Одне здохло, друге ще лазить, плаче що нікому нахуй не потрібна
18 бля ... Та краще у лісі б жила. Хоча жила, ночувала іноді . І у лісі, і у полі
Ч на світ не просилася

Дівчата,якщо дозволите,напишу із свого досвіду.Сама із сім ї ,де напоказ гарні та добрі люди,щедрі душею та гостинністю.....а за закритими дверима пекло для дітей.Мене в п´ять років лупцював батько так,що я упісювалась по декілька раз...і лупцював зі ’смаком’ Можу сказати,що у мене в сім´ї було головним та правлячим -зло,лінощі,садизм та зневага...Мені багато років,і голодні 90 наступили на мої 17 років...Важливо дуже ,щоб дитина була доглянута та нагодована.Не мене важливо,щоб дитина крім матеріального відчувала любов та підтримку сім´ї. Я багато аналізувала поведінку своїх батьків відносно своїх дітей.Є приказка :на дітей -набздіти. Так вони вирішили відноситися до мене з братом.ой дівчата ,я тільки в сорок років змогла позбавитися від почуття вічної провини за все та почуття неопоатного боргу... Я фінансово утримую батьків з 18 років. це означає,що щомісячно на постійній основі дорослі люди тягли з дочки борг за те,що народили.З чистою совістю доказуючи мені,що у них важке життя,а я ще наживуся.. а от їм треба пожити пркраще...Короче,щоб довго не писати...Я відчула,що стаю падлюкою,коли після очередного фінансування матері вдарила свого трирічного сина.....Я себе чуть не вбила за це,получається ,що на своїх дітях я виміщала свої комплекси...Взяла себе в руки і почала зкидувати з себе рабське ярмо...Від моменту розуміння ,що я себе руйную спілкуванням з матір´ю (батько помер на той момент) і до моменту розуміння,що я нікому не винна нічого прошло біля 13 років.Але, наразі мати хвора ,Діагноз психіатрія.Вона в клініці приватній .Я все оплачую,так як залишилася я одна (брат також помер).І оплачую я це не тому ,що є обов´язок перед цією жінкою ,а тому ,що хочу,щоб те зло ,яке запустили батьки в мою душу перекрити добром.Роблю во славу Божу.

Девочки,тема страшная - и хочется обнять этих маленьких детей, которые уже выросли

Очень рекомендую эту книгу
прослушайте -там конкретные примеры как пройти через боль
Колин Типпинг ’Радикальное Прощение’
https://www.youtube.com/watch?v=ObQ1jHeJQ6A&t=2602...

Як не годували? Хто проживе 18 років без їди? Як не одягали? По морозі в носках і трусах ходили? Як не вчили? До школи не ходили? Як не лікували?
Прошу не відповідайте мені! Ви просто все обезцінюєте. Не хочете не допомагайте батькам. Просто соромтеся писати такі речі. Таке враженя, що ви жили в лісі з вовками, і самі здобували їжу.

Я автору вже висловила своє захоплення, але.
Знаходжуся в групі ’Токсичні батьки’.
І після прочитаного там вважаю, що оцінка і знецінення іноді свідчать про дефіцитарність оцінювача і об´єктивність тут під питанням. Є поняття звуження свідомості, коли на шальках вагів бачиться один негатив, а промінь уваги на другу частину вагів не потрапляє - в яких умовах були ті батьки і з чим вони прийшли і прожили в цьому світі.

знаете, как-то надо набраться сил и все написать. пусть не сюда, а просто на бумагу выплеснуть или проговорить, будет больно, вы переживете все это снова, наплачетесь, но потом придет облегчение.
мне грех жаловаться, по сравнению с тем, что девочки пишут, у меня было все ок. но вот были некоторые воспоминания, причинявшие боль. пока не проговорила несколько раз - не отпускало.

Вот да, очень важно, чтоб хоть один пример был перед глазами. Чтобы хоть кто-то с уважением и любовью относился. У меня, к сожалению, таких родственников не было - от них было или негативное отношение, или безразличное. Единственный человек, о ком теплые воспоминания - это педагог одного кружка, куда я ходила. Очень бы хотелось ее сейчас найти и подблаголарить. Она хотя бы показала мне, что такое уважительное отношение и границы, что бывает сопереживание и помощь добрым словом.
И ещё вот что интересно: мне иногда снится покойный родственник (не кровный), он меня о чем-то предупреждает, или подказывает во сне. По жизни я думала, что ему на меня так же плевать, как и всем остальным, а оказывается, нет? Он мусульманин, даже не знаю, как правильно помолиться о нем. Удивительно, почему вижу его во сне?

Якщо вам стає гірше, коли їх бачите, чому б вам не перестати спілкуватись? Не всім людям, щоб пережити якусь ситуацію потрібно прийняти та простити, деяким потрібно помститись, а деяким - просто позбавитись джерела травматизму і одразу стає легше

нет, слово ’берете’ очень в тему.

потому что отпровенно уролдливые родители это 1 случай на 100000 , и глупо в такой пропорции искать единомышленников.
а вот притянуть за уши обиду , обвинить кого-то в своих нынешних комплексах куда легче.

мне почти 40. я обожаю свою мамочку. и папа у меня на 10000%
и у подружки моей с ясельных горшков замечательные родители.
и у мужа моего..
откуда вы берете плохих родителей?
да, бывают неадекватные. но это исключение

что с братом случилось?

Ви бачили, що я написала? Ви читати вмієте? Я дала конкретні питання. Жили в лісі з вовками? Це кинули, а все інше це обезцінювання. Так, можливо не все було супер, але не кинули.

Какие средства, вы о чем?
Это ж для неполноценных, кто не хочет быть мамкой и папкой и приносить радость в этот мир.
Я как вспомню тему, где советчицу хвалилась регулярным ежедневным сексом в однушке с тремя взрослыми детьми, так дрожь берет.
Можно ли считать их нормальными родителями? Как по мне, то нет. Но они искренне уверены что все у них хорошо и дети счастливы и психически здоровы.

Девочки,вы все выросли в ужасных условия,вами родители занимались,но вы все так грамотно пишите,без ошибок и знаки орфографии ставите. Как так самообразование?

Иногда только учеба и спасает, больше никакого просвета нет. Я или читала запоем или училась, вся энергия и все чувства туда.

Боже, как жаль, до слез.
Сочувствую Вам
Постарайтесь попасть к психологу, пожалуйста.
Про тело это очень знакомо , невыносимо. Пробовали ли техники на восстановление?

Як не годували? Хто проживе 18 років без їди? Як не одягали? По морозі в носках і трусах ходили? Як не вчили? До школи не ходили? Як не лікували?
Прошу не відповідайте мені! Ви просто все обезцінюєте. Не хочете не допомагайте батькам. Просто соромтеся писати такі речі. Таке враженя, що ви жили в лісі з вовками, і самі здобували їжу.

Це не кримінал. Мама автора могла б здати її у дит будинок! Але вона виховувала цю дівчинку. Для чого? Щоб дочка, так про неї написала.

мне почти 40. я обожаю свою мамочку. и папа у меня на 10000%
и у подружки моей с ясельных горшков замечательные родители.
и у мужа моего..
откуда вы берете плохих родителей?
да, бывают неадекватные. но это исключение

девочки, у меня практический вопрос, не совсем про детские травмы, но про помощь.
у меня большой волонтерский стаж достаточно, но с детдомами не сложилось, да и одиночного ресурса не хватит. Всегда хотелось оказать помощь ребенку, которому она нужна. Вариант наставничества для ребенка из детского дома рассматривала - морально не потяну, свой ребенок забирает кучу энергии.
Оказать поддержку типа купить обувь, тетрадки, подарки на ДР, оплатит мед помощь для ребенка из неблагополучной семьи, ну или просто из малообеспеченной - а где ее взять? Общение и самоутверждение в лице доброй тети мне не нужно. Но поддержать могу, могу английским заниматься.
я искала тут - попадала на попрошаек просто, у соцзащиты брала контакты - но там чаще всего многодетные, где сидит свиноматка младше меня с коровим взглядом, в хате 5ро и она опять беременна, я не хочу помогать ей! я хочу помочь ребенку и скрасить его детство. особенно после таких историй, как тут. а всех ребенков не потяну)
понимаю, что благое дело нужно делать и все, а не выбирать, но я вот перебираю, уж очень много опыта, и много негативного (сильно потом воспринимаю)

кто что посоветует?

Ви розумниця)По питанню нічого не можу порадити(( Придивіться до друзів своєї дитини,може серед них є та дитина,кому Ваша допомога дуже потрібна.Якщо Ваше бажання щире,то знайдеться і шлях до його реалізації)

нет никого, у нас новострой, а у мелкого в саду я узнавала, таких прям нет.. ну моему 4, какие там друзья еще разнообразные?))) всех знаю)

что значит якщо?) искреннее, конечно) я уже прошла тот возраст и период, когда этим еще и самовыражалась