Телефон Рубика• 13 октября 2020
Сумно. Колись в цій хатині вирувало життя...
Зазирніть всередину закинутої хати...
Цей щемкий будинок в селі Осни сфотографував дослідник Юрій Єжель, який перебуває на Поліссі з науковою експедицією.
Осни розташовані на Житомирщині, неподалік від білоруського кордону. За офіційними даними, тут живуть понад 100 людей.
Село належить до зони добровільного відселення у зв´язку з аварією на ЧАЕС.
Сільське населення в Україні скорочується у півтора рази швидше за міське, свідчать дані Держстату за минулий рік. І в таких регіонах, як Житомирщина чи Чернігівщина, це відбувається навіть швидше, ніж у середньому по країні.
Деякі села зникають повністю.
Фото - Юрій Єжель.
Цей щемкий будинок в селі Осни сфотографував дослідник Юрій Єжель, який перебуває на Поліссі з науковою експедицією.
Осни розташовані на Житомирщині, неподалік від білоруського кордону. За офіційними даними, тут живуть понад 100 людей.
Село належить до зони добровільного відселення у зв´язку з аварією на ЧАЕС.
Сільське населення в Україні скорочується у півтора рази швидше за міське, свідчать дані Держстату за минулий рік. І в таких регіонах, як Житомирщина чи Чернігівщина, це відбувається навіть швидше, ніж у середньому по країні.
Деякі села зникають повністю.
Фото - Юрій Єжель.
показать весь текст
Бегущаяпо• 13 октября 2020
Ответ дляТелефон Рубика
Не про те посилання... не всі зрозуміють...
Тежщемить душа, коли бачу покинуту хату. Це ж люди тягнулися, старалися, ліпили.... а тепер воно стоїть закинуте і нікому не потрібне.... Мої батьки теж померли, мама три роки тому. Зараз вже документи оформили, виставили на продаж. З однієї сторони якось не по собі, не уявляю собі що там чужі люди будуть газдувати. А з іншої... батьки дбали, господарство велике, доглянуте... гріх буду мати, якщо просто розсунеться батьківська праця(((
ЯНаПэПэ• 13 октября 2020
Те, що села залишають-це нормально, таке життя, всі хочуть більшого комфорту. А от старих фотографій мені шкода, шкода, що люди забувають свій рід, хто вони і звідки
Марс атакует• 13 октября 2020
Есть целый канал где снимают брошенные дома. Вот на этом порядочный парень, он никогда не берет вещи из таких домов
youtube.com/channel/UChlMWuw9JFZ5LNBe_fMoJEg/videos
а к сожалению есть и мародеры
youtube.com/channel/UChlMWuw9JFZ5LNBe_fMoJEg/videos
а к сожалению есть и мародеры
ЯНаПэПэ• 13 октября 2020
Ответ дляБегущаяпо
Тежщемить душа, коли бачу покинуту хату. Це ж люди тягнулися, старалися, ліпили.... а тепер воно стоїть закинуте і нікому не потрібне.... Мої батьки теж померли, мама три роки тому. Зараз вже документи оформили, виставили на продаж. З однієї сторони якось не по собі, не уявляю собі що там чужі люди будуть газдувати. А з іншої... батьки дбали, господарство велике, доглянуте... гріх буду мати, якщо просто розсунеться батьківська праця(((
Ой, у мене також батьки в селі живуть, я в іншій області. Мрію, що колись там буду на пенсії з чоловіком жити)), благо, неподалік від обласного центру, цивілізація майже.
Аленький носочек• 13 октября 2020
Ответ дляТелефон Рубика
Подивилась в стрічці новин на фб цю статтю від ВВС. Так якось шкода. Шкода, що все минає. Що ми витрачаємо не гроші на купляння, будування і тд. Ми витрачаємо час. Своє життя на те що згодом буде в забутті. Все має початок та кінець... хочеться щоб проміжок, який нам відміряний на цьому світі був щасливим. Щоб спогади наших дітей про нас були лише позитивними...

Курочка-чубаточка• 13 октября 2020
Ответ дляСладкий лимончик
Все Бабуси были молодыми,и неизвестно многие ли из нас успеют побыть бабусями?
Молодость дана всем,старость только избранным!
Молодость дана всем,старость только избранным!
Как по мне, ничего хорошего в старости нет
Реанимация• 13 октября 2020
Ответ дляТелефон Рубика
Мій дід був атеїстом. Казав, що я житиму доки мене пам‘ятатимуть. Ти, твої діти, онуки. А колись усі забудуть. Він мені створив суперові спогади про себе. Дуже за ними сумую( дідусем, бабусею)
Так оно так и есть) для следующих поколений - мы увы будем не важны! Такова жизнь
Тут как тут• 13 октября 2020
Мне бы такой буфетик и кроватку, отреставрировала бы и пищала бы от восторга!
Дедуськина бабуська• 13 октября 2020
Ответ дляБесстыдница
У меня бабуля умерла,сделала себе фото на память,село вымирает,хата валится,печаль...
а я ремонтирую. мне жаль дом, там вся наша семья віросла. стоит красивенький
плиткой двор віложен, душ, оптика инет и прочие блага.
плиткой двор віложен, душ, оптика инет и прочие блага.
Бегущаяпо• 13 октября 2020
Ответ дляЯНаПэПэ
Ой, у мене також батьки в селі живуть, я в іншій області. Мрію, що колись там буду на пенсії з чоловіком жити)), благо, неподалік від обласного центру, цивілізація майже.
У нас теж неподалік, селовелике і розвинуте. Але.... у нас свій дім під містом, квартири продаємо, бо діти старші поїхали вчитись за кордон - там і залишились... двоє менших з нами, але поруч з нашим - ще один особняк (витягнута коробка, накритий і вікна/двері), хто зна де ще й менші опиняться... нема кому жити в батьківській хаті, на жаль. коли мама померла, чоловік так і сказав ’були би не купили хату під містом - самі би перейшли сюди жити’
МойНеТакой• 13 октября 2020
Ответ дляТелефон Рубика
Дехто про хату подумав.
А я... Що колись молода сім’я, планувала, будувала...що колись тут була чиясь доля, бігали діти, щасливі і не дуже дні. Що ця хатина бачила різне. Що тепер там пусто.
А я... Що колись молода сім’я, планувала, будувала...що колись тут була чиясь доля, бігали діти, щасливі і не дуже дні. Що ця хатина бачила різне. Що тепер там пусто.
+100
Каждый раз, когда презжаем через сёла и вижу такие дома, думаю о том, что когда-то в этом доме жили, любили, работали, садили цветы у порога. И никто не думал, что жизнь этого дома закончится так. Вот вроде из города я и бабушек в селе у меня не было, все городские, а так гадко и печально на душе становится. Да и городские заброшки такие же чувства вызывают.
Каждый раз, когда презжаем через сёла и вижу такие дома, думаю о том, что когда-то в этом доме жили, любили, работали, садили цветы у порога. И никто не думал, что жизнь этого дома закончится так. Вот вроде из города я и бабушек в селе у меня не было, все городские, а так гадко и печально на душе становится. Да и городские заброшки такие же чувства вызывают.
Безберлоги.ру• 13 октября 2020
Ответ дляТелефон Рубика
Дехто про хату подумав.
А я... Що колись молода сім’я, планувала, будувала...що колись тут була чиясь доля, бігали діти, щасливі і не дуже дні. Що ця хатина бачила різне. Що тепер там пусто.
А я... Що колись молода сім’я, планувала, будувала...що колись тут була чиясь доля, бігали діти, щасливі і не дуже дні. Що ця хатина бачила різне. Що тепер там пусто.
А еще раньше люди в пещерах жили... И в шкурах ходили...
Давайте теж посумуємо...
И про вымерших динозавров и мамонтов тоже... бегали ж жизни радовались. Атлантида пропала. И снежный человек исчез.
Готовимся к экспедиции на Марс. Строим небоскрёбы. Сёла с деревянными срубами уходят в прошлое. Цивилизация наступает.
Давайте теж посумуємо...
И про вымерших динозавров и мамонтов тоже... бегали ж жизни радовались. Атлантида пропала. И снежный человек исчез.
Готовимся к экспедиции на Марс. Строим небоскрёбы. Сёла с деревянными срубами уходят в прошлое. Цивилизация наступает.
Чай не пью, только кофе• 13 октября 2020
Ответ дляБезберлоги.ру
А еще раньше люди в пещерах жили... И в шкурах ходили...
Давайте теж посумуємо...
И про вымерших динозавров и мамонтов тоже... бегали ж жизни радовались. Атлантида пропала. И снежный человек исчез.
Готовимся к экспедиции на Марс. Строим небоскрёбы. Сёла с деревянными срубами уходят в прошлое. Цивилизация наступает.
Давайте теж посумуємо...
И про вымерших динозавров и мамонтов тоже... бегали ж жизни радовались. Атлантида пропала. И снежный человек исчез.
Готовимся к экспедиции на Марс. Строим небоскрёбы. Сёла с деревянными срубами уходят в прошлое. Цивилизация наступает.
Это наши корни. .Те кто помнит предков и любит их тот и сохраняет свой генетический код.
И очень грустно смотреть не на срубы. А на фото на стенах которые оказались никому не нужны.
И очень грустно смотреть не на срубы. А на фото на стенах которые оказались никому не нужны.
Безберлоги.ру• 13 октября 2020
Ответ дляЧай не пью, только кофе
Это наши корни. .Те кто помнит предков и любит их тот и сохраняет свой генетический код.
И очень грустно смотреть не на срубы. А на фото на стенах которые оказались никому не нужны.
И очень грустно смотреть не на срубы. А на фото на стенах которые оказались никому не нужны.
А Дарвин говорит наши корни - у приматов на деревьях )))
Чай не пью, только кофе• 13 октября 2020
Ответ дляБезберлоги.ру
А Дарвин говорит наши корни - у приматов на деревьях )))
Ну что тут скажешь. Может местами Дарвин и прав.
Подтяжка• 13 октября 2020
Ответ дляБезберлоги.ру
А Дарвин говорит наши корни - у приматов на деревьях )))
Дарвину нужно верить? у всех нас свое понимание ценностей прошлого
Сладкий лимончик• 13 октября 2020
Ответ дляКурочка-чубаточка
Как по мне, ничего хорошего в старости нет
Вы в курсе,что кто то хочет умереть молодым?я о таком не слышала
Атаманша• 13 октября 2020
Моя бабушка плачет в старенькой хатке, что строили с дедом, а она никому не нужной останется. Жалко ее, но та хатка с земляным полом в центре Украины, в уже полупустом селе, и правда никому не нужна(((
БершкомангоЗар• 13 октября 2020
Ответ дляТелефон Рубика
Мої дідусі та бабусі в селі не жили. Немає в мене спогадів про село. Я хотіла донести про інше.
А я хочу довести інше: люди переїхали в краще життя - виїхали з села. Радіти за людей треба.
автор
Телефон Рубика
• 13 октября 2020
Ответ дляБершкомангоЗар
А я хочу довести інше: люди переїхали в краще життя - виїхали з села. Радіти за людей треба.
Яка різниця де будинок? В селі, в місті? Ви так і нічого не зрозуміли...
Мова не проте. Мова про те, що ми плануємо. Будуємо. Для нас щось значуще. Люди ідуть на заробітки, ставлять забори, купують дивани. В багатьох так проходить життя. За цим усим деколи забуваємо про важливі речі. Забуваємо, що не всі удостоїться честі дожити до старості....
Ця хатина- це чиясь історія. Це чиїсь колись були плани на життя. І воно минуло.
Мова не проте. Мова про те, що ми плануємо. Будуємо. Для нас щось значуще. Люди ідуть на заробітки, ставлять забори, купують дивани. В багатьох так проходить життя. За цим усим деколи забуваємо про важливі речі. Забуваємо, що не всі удостоїться честі дожити до старості....
Ця хатина- це чиясь історія. Це чиїсь колись були плани на життя. І воно минуло.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу