Телефон Рубика• 13 октября 2020
Сумно. Колись в цій хатині вирувало життя...
Зазирніть всередину закинутої хати...
Цей щемкий будинок в селі Осни сфотографував дослідник Юрій Єжель, який перебуває на Поліссі з науковою експедицією.
Осни розташовані на Житомирщині, неподалік від білоруського кордону. За офіційними даними, тут живуть понад 100 людей.
Село належить до зони добровільного відселення у зв´язку з аварією на ЧАЕС.
Сільське населення в Україні скорочується у півтора рази швидше за міське, свідчать дані Держстату за минулий рік. І в таких регіонах, як Житомирщина чи Чернігівщина, це відбувається навіть швидше, ніж у середньому по країні.
Деякі села зникають повністю.
Фото - Юрій Єжель.
Цей щемкий будинок в селі Осни сфотографував дослідник Юрій Єжель, який перебуває на Поліссі з науковою експедицією.
Осни розташовані на Житомирщині, неподалік від білоруського кордону. За офіційними даними, тут живуть понад 100 людей.
Село належить до зони добровільного відселення у зв´язку з аварією на ЧАЕС.
Сільське населення в Україні скорочується у півтора рази швидше за міське, свідчать дані Держстату за минулий рік. І в таких регіонах, як Житомирщина чи Чернігівщина, це відбувається навіть швидше, ніж у середньому по країні.
Деякі села зникають повністю.
Фото - Юрій Єжель.
51
0
такова жизнь
Подивилась в стрічці новин на фб цю статтю від ВВС. Так якось шкода. Шкода, що все минає. Що ми витрачаємо не гроші на купляння, будування і тд. Ми витрачаємо час. Своє життя на те що згодом буде в забутті. Все має початок та кінець... хочеться щоб проміжок, який нам відміряний на цьому світі був щасливим. Щоб спогади наших дітей про нас були лише позитивними...
Дехто про хату подумав.
А я... Що колись молода сім’я, планувала, будувала...що колись тут була чиясь доля, бігали діти, щасливі і не дуже дні. Що ця хатина бачила різне. Що тепер там пусто.
А я... Що колись молода сім’я, планувала, будувала...що колись тут була чиясь доля, бігали діти, щасливі і не дуже дні. Що ця хатина бачила різне. Що тепер там пусто.
смотреть грустно, но жизнь идет, все меняется - что-то рождается, что-то умирает. Надо помнить, что жизнь быстротечно и уметь наслаждаться жизнью
Да, больно смотреть на такое. А ведь там жили, рождались дети и где-то сейчас живут внуки-правнуки ... Много сейчас таки сел и не только после в зонах отчуждения. Сумская, Черниговская область - очень много заброшенных домов, в которые уже никто не вернется(
Мій дід був атеїстом. Казав, що я житиму доки мене пам‘ятатимуть. Ти, твої діти, онуки. А колись усі забудуть. Він мені створив суперові спогади про себе. Дуже за ними сумую( дідусем, бабусею)
Всем так грустно, а жить в то село никто из советчиц не поедет. Пусть бы кто-то жил, но только не я и не мои дети 
Ответ дляБершкомангоЗар
Всем так грустно, а жить в то село никто из советчиц не поедет. Пусть бы кто-то жил, но только не я и не мои дети
Тут колись ще була тема «таких бабусь вже не буде ніколи» та сама історія.
Фото очень впечатляет
Но лично я не витрачаю час на все ненужное.у меня прекрасная семья,дочь,внук,жизнь не проходит впустую
Но лично я не витрачаю час на все ненужное.у меня прекрасная семья,дочь,внук,жизнь не проходит впустую
Ответ дляБершкомангоЗар
Всем так грустно, а жить в то село никто из советчиц не поедет. Пусть бы кто-то жил, но только не я и не мои дети
Мої дідусі та бабусі в селі не жили. Немає в мене спогадів про село. Я хотіла донести про інше.
Хата стара, завалилась.
Старі люди померли, молоді, якщо були виїхали і живуть. Так влаштований світ. Чорнобильська зона вся сумна, суцільна трагедія.
Старі люди померли, молоді, якщо були виїхали і живуть. Так влаштований світ. Чорнобильська зона вся сумна, суцільна трагедія.
Все Бабуси были молодыми,и неизвестно многие ли из нас успеют побыть бабусями?
Молодость дана всем,старость только избранным!
Молодость дана всем,старость только избранным!
Так,моя мама з такої хатинки родом,стоїть до тепер.Теж такі фото в рамках на стінах.В сім’ї було 4-ро дітей,але вже пройшли часи.
Я це також це все розумію.
Ми декілька років в сім’ї нову традицію запровадили. На день народження даруємо подорож собі, дітям.... Спогади лишаться з нами...
але матеріальне всерівно займає левову частку в житті.
Ми декілька років в сім’ї нову традицію запровадили. На день народження даруємо подорож собі, дітям.... Спогади лишаться з нами...
але матеріальне всерівно займає левову частку в житті.
на Харьковщине есть частный дом-музей , который радушно принимает гостей, наполняется экспонатами и хранит национальные традиции
месторасположение - казацкое урочище и Озерянская пустынь.
место с невероятной энергетикой и историей!
месторасположение - казацкое урочище и Озерянская пустынь.
место с невероятной энергетикой и историей!
В такой хатке жила чья-то бабушка, наверняка она есть на том фото, ребенок посередине, возможно, тому мальчику уже лет под 90.
Я очень много лет не была в родном доме моего папы, и вот пару лет назад я снова попала туда. Комнаты, которые мне тогда казались огромными не такие уж и большие. В длинном коридоре, где обедали мы обычно за длинным столом, всё так и осталось и что поразило меня - запах остался, я помнила его с детства это запах и он там был. Сад густой, тёмный, вперемешку с ёлками и улитки за домом. Там всегда холодно было, даже летом. Столько воспоминаний накатило на меня, мне тогда было лет 7, сейчас 35.
Я очень много лет не была в родном доме моего папы, и вот пару лет назад я снова попала туда. Комнаты, которые мне тогда казались огромными не такие уж и большие. В длинном коридоре, где обедали мы обычно за длинным столом, всё так и осталось и что поразило меня - запах остался, я помнила его с детства это запах и он там был. Сад густой, тёмный, вперемешку с ёлками и улитки за домом. Там всегда холодно было, даже летом. Столько воспоминаний накатило на меня, мне тогда было лет 7, сейчас 35.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу