Юпитерная• 12 октября 2021
Таке розчарування в шлюбі((
Куди мої очі дивились?! І з кожним роком гірше-гірше-гірше... Не готова нічого міняти і жити так теж не можу. Так, не живу, а існую. Не думала, що до такого дійде, а він каже, що всі так живуть(( Не вірю. Є ж у людей і через 20-30р повага, любов, підтримка? А як її не було стільки років, то як вижити у цьому прозрінні?
показать весь текст
175
1
Дай Боже щастя всім, і хто вже в шлюбі, і хто ще шукає
Насправді, це дуже важливо - йти поруч по життю з людиною, до якої не страшно розвернутись спиною і яка тобі завжди підставить плече. Саме йти в ногу разом, а не один другого тягне чи один на другому їде.
Дякувати Богу і долі, я зустріла таку, в другому шлюбі 16 років
Насправді, це дуже важливо - йти поруч по життю з людиною, до якої не страшно розвернутись спиною і яка тобі завжди підставить плече. Саме йти в ногу разом, а не один другого тягне чи один на другому їде.
Дякувати Богу і долі, я зустріла таку, в другому шлюбі 16 років
Автор, я Вас дуже добре розумію і хочу щиро обійняти. Теж в шлюбі любила за двох, теж чекала чуда і зберігала шлюб заради доньки.І от в 14 років вона мені сказала ’ мамо,навіщо він нам? ’.І я прозріла ,побачила якого інфантила посадила собі на шию.Поговорили ,признався,що розлюбив одразу після народження дитини.Я мовчки зібрала його речі і подала на розлучення. Не повірите, але вже через 4 місяці після розлучення я зустріла прекрасного чоловіка і ,нарешті, зрозуміла як це бути коханою. Життя в нас одне, втрачені роки ніхто не поверне,не потрібно марнувати себе ,знайте собі ціну
Ответ дляЗарядка для хачапури
Дай Боже щастя всім, і хто вже в шлюбі, і хто ще шукає
Насправді, це дуже важливо - йти поруч по життю з людиною, до якої не страшно розвернутись спиною і яка тобі завжди підставить плече. Саме йти в ногу разом, а не один другого тягне чи один на другому їде.
Дякувати Богу і долі, я зустріла таку, в другому шлюбі 16 років
Насправді, це дуже важливо - йти поруч по життю з людиною, до якої не страшно розвернутись спиною і яка тобі завжди підставить плече. Саме йти в ногу разом, а не один другого тягне чи один на другому їде.
Дякувати Богу і долі, я зустріла таку, в другому шлюбі 16 років
Діти від першого є?
Ответ дляПатриоточка
Автор, я Вас дуже добре розумію і хочу щиро обійняти. Теж в шлюбі любила за двох, теж чекала чуда і зберігала шлюб заради доньки.І от в 14 років вона мені сказала ’ мамо,навіщо він нам? ’.І я прозріла ,побачила якого інфантила посадила собі на шию.Поговорили ,признався,що розлюбив одразу після народження дитини.Я мовчки зібрала його речі і подала на розлучення. Не повірите, але вже через 4 місяці після розлучення я зустріла прекрасного чоловіка і ,нарешті, зрозуміла як це бути коханою. Життя в нас одне, втрачені роки ніхто не поверне,не потрібно марнувати себе ,знайте собі ціну
А дочка як сприйняла нового?
я бачу вже 16 років такого. І щнаю ще кілька сімей, де дітей не ділять на чужих і спільних. Хоча, чого таїти, є і такі, що власних дітей засунули подалі від очей, аби лиш догодити новому піхтику
Не буде діла через силу. Й до коханки мені фіолетово, я себе ще не перестала поважати. Коханка так коханка. Це мені розв´яже руки.
Ответ дляПописанная парта
Люблю мужа 
есть уважение, взаимная забота, нежность. Женаты 20 лет) мне кажется, что сейчас я мужа люблю даже больше, чем 20 лет назад)
есть уважение, взаимная забота, нежность. Женаты 20 лет) мне кажется, что сейчас я мужа люблю даже больше, чем 20 лет назад)
А у нас сьогодні 19 річниця весілля, звичайно чоловік забув, він про таке ніколи не пам´ятає, я йому подарунок , а він дякую, а я забув....нічого не хочу, просто щоб показав хоча б
Это такой бред на самом деле))) миллионы детей живут без пап или мам, никаких прям страданий. Выдумки страдалиц разве что.
У вас здоровые детки, это такое счастье! Самое большое!
У меня второй ребёнок инвалид, моя жизнь перевернулась в 21 год, причём неожиданно и без предупреждений. Я и пожить счастливо не успела даже.
Сейчас сыну 13,и с каждым днём легче не становится, когда смотришь на его ровесников, какие они самостоятельные, за девочками уже бегают, а мне приходится водить и забирать со школы за руку, так как поддержка нужна...
У меня второй ребёнок инвалид, моя жизнь перевернулась в 21 год, причём неожиданно и без предупреждений. Я и пожить счастливо не успела даже.
Сейчас сыну 13,и с каждым днём легче не становится, когда смотришь на его ровесников, какие они самостоятельные, за девочками уже бегают, а мне приходится водить и забирать со школы за руку, так как поддержка нужна...
Ответ дляПатриоточка
Автор, я Вас дуже добре розумію і хочу щиро обійняти. Теж в шлюбі любила за двох, теж чекала чуда і зберігала шлюб заради доньки.І от в 14 років вона мені сказала ’ мамо,навіщо він нам? ’.І я прозріла ,побачила якого інфантила посадила собі на шию.Поговорили ,признався,що розлюбив одразу після народження дитини.Я мовчки зібрала його речі і подала на розлучення. Не повірите, але вже через 4 місяці після розлучення я зустріла прекрасного чоловіка і ,нарешті, зрозуміла як це бути коханою. Життя в нас одне, втрачені роки ніхто не поверне,не потрібно марнувати себе ,знайте собі ціну
О, и у меня так. Правда я, к счастью, пораньше поняла и решилась на развод.
И только во втором браке поняла, что такое семья.
Выше писали, что не верьте, проблемы у всех бывают. Конечно, бывают, это же жизнь. Другое дело, как ты себя чувствуешь даже в сложные периоды.
Это вот как с родителями хорошими, если семья нормальная и отношения добрые, то и в случае проблем и недопониманий или обид (а они и с родителями часто бывают же ) это чувство семьи и тыла все равно никуда не уходит и ты знаешь, что все равно все решится, потому что обе стороны этого хотят и услышат друг друга.
И только во втором браке поняла, что такое семья.
Выше писали, что не верьте, проблемы у всех бывают. Конечно, бывают, это же жизнь. Другое дело, как ты себя чувствуешь даже в сложные периоды.
Это вот как с родителями хорошими, если семья нормальная и отношения добрые, то и в случае проблем и недопониманий или обид (а они и с родителями часто бывают же ) это чувство семьи и тыла все равно никуда не уходит и ты знаешь, что все равно все решится, потому что обе стороны этого хотят и услышат друг друга.
Я не знала. Для мене ’любити’ і ’за щось’ різні полюси. Але я зрозуміла з часом, що таки правильний ваш підхід, а не мій
так, я це відстежую, але все одно в цей період накриває, то шкода себе, то поплакати хочеться, якщо є можливість, вам би кудись поїхати хоч на пару днів, краще більше, якщо не відпустить - пошукати психолога, щось мені підказує, що ваша сім’я не безнадійна
суд э суд. Але суд не змусить його продати. Поділити фактично, зробити 2 виходи, окреме опалення, ще одну кухню - це десь 15 тисяч $.
Якби ви знали, як я вас розумію. Я працюю з дітками з ооп. Я б таким батькам небо прихилила, щоб їм стало легше. 
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу