Зачем нас добивают? Как-то неприятно было читать

«Місця в реанімації завжди для вас будуть, лікарню вже не можливо перевантажити. Бо на одного поступаючого пацієнта завжди знайдеться труп. Пам´ятаю, взимку була ситуація, що чоловік просидів 2 години на приймальному з балоном кисню, чекаючи, що хтось помре і звільнить йому місце, дочекався. Зараз цю ситуацію важко уявити, бо ліжко не встигає охолонути від попереднього пацієнта, це просто конвеєр для трупів. Коли ви потрапите в палату, на вас натягнуть маску, з часом від низької сатурації у вас поїде дах і ви будете зривати цю маску, намагатиметеся встати, можливо впадете і зламаєте собі якусь кістку. Тоді санітарки візьмуть і поріжуть синю медичну пелюшку і прив´яжуть ваші руки і ноги до ліжка.

Коли ви помрете, вас ще намагатимуться відкачати, зламають ребра, але шансу майже не буде. Вас запакують в чорний поліетиленовий мішок, покладуть на стару потаскану каталку і вивезуть в коридор. Далі ваш лікар вийде з відділення, де стоятимуть ваші близькі, він скаже, що ви, на жаль, померли. Буквально через секунду в коридорі стоятиме страшенний крик. Ви не уявляєте, наскільки це явище вкарбовується в пам´ять, це неймовірно скажений крик. І мені вас не буде шкода, ви вже мертві, ви нічого не відчуваєте, а от вашим близьким буде важко.
Вакцинуючись, ви бережете близьких від своєї смерті», — поділився на своїй сторінці у фейсбуці Михайло Сидоренко, лікар-інтерн-рентгенолог Черкаської обласної лікарні та Олександрівської клінічної лікарні м. Києва.