Виточкаа• 05 марта 2022
Вже думаю їхати до брата в Литву з дітьми,але дуже не хочу, дуже ((що робити?
Зараз в місті в нас спокійно. Але це зараз. Маю 2 дітей малих. Чоловік каже їхати до брата, він там на заробітках працює давно. Я не хотіла але реально почала вже задумуватись, хочу вберегти дітей. Але і маму не хочу покинути тут, вона з старою бабусею сидить, вона не ходе, бо не може, так встала і сіла. Її вряд чи перевезем, та і мама моя не захоче бо впевнена що не під силу. Чоловіка теж не хочу оставляти, якщо щось трапиться як бути мені там?!
Дивлюсь яке горе в людей і страшно ((( за що це всім нам? Гинуть дітки малі, я плачуууу (((((
Дивлюсь яке горе в людей і страшно ((( за що це всім нам? Гинуть дітки малі, я плачуууу (((((
14
0
Я себе відчуваю і як зрадниця (( якщо залишу маму і чоловіка.
Але за дітей дуже страшно ((( і так собі не пробачу і так ((
Але за дітей дуже страшно ((( і так собі не пробачу і так ((
Я не смогла уехать, но у нас более-менее спокойно, тоже 2-е детей. Старшей в апреле 4 года, она сейчас папина дочка, не могу представить что мы будем не рядом все.
Ещё не поздно уезжать, может передумаете
В нас дом деревянный, есть подвал, но боюсь вдруг не поможет тот подвал, мысли плохие и уже думаю ехать (
В нас дом деревянный, есть подвал, но боюсь вдруг не поможет тот подвал, мысли плохие и уже думаю ехать (
Ви не зрадниця. З чого ви придумали це? Дуже багато жінок виїхало за кордон, і не почувають себе зрадницями. Їдьте, шукайте кращої долі для своїх дітей
Була в схожій ситуації, 100% вважала, що нікуди не поїду, пересварилися через це з чоловіком. Все вирішилося за пару годин, коли малий почув дуже гучні вибухи, а вони були навіть не поряд з нашим містом. Виїхала з дитиною, на душі дуже кепсько, татко, чоловік, брат з сім´єю залишилися. Молю Бога, щоб війну ми виграли найскоріше і закінчилися наші страджання. Хочу додому, до рідних.
Не має кращої долі ніде,як в себе вдома. Нікому ніде ми непотрібні і діти наші теж нікому непотрібні. Хіба купити,щоб усиновити для себе. Ми батраки для Європи. Тільки війна закінчиться,дасть Бог всіх назад пінками під дупи повиганяють.
Нет не передумаю, 100% Разве что в село какое если часто бомбить будут. И то как показывает практика безопасного места нет. Просто мысль, кому я там нужна? Сидеть на шее у малознакомых людей? Ну не мое.
Автор, сегодня нам выделили бесплатный эвакуационный поезд, поехали в область на ж-д, муж отвёз с детками, я разревелась и не смогла уехать, + я бы была со знакомой. Но, не судилось. Я там чуть сознание от переживаний не потеряла. Может морально подготовлюсь и позже уеду. И детей жалко, и меня пополам разрезает разлука. + Поездка тоже так себе приключение. Будь проклята эта война. Столько боли, слез, страха
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу