Але я так нікуди я не поїхала, так як у нашому місті тихо поки що. А вчора поспілкувалася з однокласницею вечером, яка працює в аптеці. І я зрозуміла ми як в різних світах з нею, в неї немає часу думати про війну, вони зараз у зв’язку з воєнним станом працюють менше, не до 21-00, але кожен день. Дуже важко, багато людей, багато товару, немає часу не то що поїсти, а Й в туалет сходити. По її словам всі дуже нервові, особливо багато біжать одні по валеріанку, інші по гідазепам. Коли в місті сирени - вона в аптеці, ховатися немає куди. Але моя подружка на такому позитиві, вона знає, що працює, щоб заробити гроші в сім’ю. А потім ще вона мені долала, що з нею колега з Західної України, телефонувала мамі, і в них там мольфарка є, яка сказал що бойові дії закінчать до квітня чи місяць будуть тривати, а потім ще 8 місяців будуть може перепалки. Сказала не виїжджати. От і я в кожному слові хочу чути крихітку правди, надіюсь на краще. А ще згадала як тут дівчина на початку війни писала, що витягли свічки з Єрусалиму і запалила і пропонувалася її підтримати. А я в цей день теж витягла 33 свічки з Єрусалима, які були там ще підпалені, і також їх запалила. А ще вдома в мене колекція свічок з різних монастирів/церквів/святинь. Але вже всі перемішалися. Тому витягую будь-яку і запалюю. Вірю і прошу Бога, щоб все скоріше закінчилося.