Щодня по кілька разів на день виникає бажання повернутися додому. З Німеччини. Донька вже 7 днів в школі, розумію що маю триматися, але щоразу після спілкування з соц працівницею хочу зібрати валізу і вертатися.
Вчора знайшла мені роботу - їхати 2ма автобусами, пішки не дійду просто. Кафешка в горах. Помічниця на кухню. Зп 100 євро +300 на отоварювання в супермаркетах. В мене донька 9ти років. Забираю зі школи, дорога небезпечна -машини літають, та ще й з її класу ходять троє міцних албанських дітей, які живуть поруч. Моя від них просто не відіб´ється , як курча, ще й знає лише англ. Залізуть в квартиру і що... фух. Запасної доньки в мене немає. Поки я там на пагорбі чистому картоплю з моєю 9 річною донькою може статися будь що