Він не зміг поїхати на церемонію вручення – його банально не випустили з країни. Натомість поїхав у Вільнюс – визволяти чергового політв’язня – Сергія Ковальова. У своїй Нобелівській лекції він згадав прізвища багатьох радянських політв’язнів, зокрема і українських: Леоніда Плюща, Стефанію Шабатуру, Надію Світличну, Ірину Калинець-Стасів, В’ячеслава Чорновола, Валерія Марченка і багатьох інших. Він був одним із небагатьох російських демократів, яких можна перерахувати на пальцях однієї руки, хто однозначно і беззастережно підтримував ідею української незалежності, вважаючи будь-які натяки на «старшобратство» та «вместелучше» неприйнятними. Він казав про «необходимость разрушения имперской национально-конституционной структуры СССР, которая является инструментом угнетения других народов».
3
0
«Нельзя говорить о симметрии между раковой и нормальной клеткой. А наше государство подобно именно раковой клетке – с его мессианством и экспансионизмом, тоталитарным подавлением инакомыслия, авторитарным строем власти, при котором полностью отсутствует контроль общественности над принятием важнейших решений в области внутренней и внешней политики…» Таку безжальну характеристику давав учений рідній країні на початку 80-х. Це була правда, яку в Кремлі йому не можуть пробачити і понині.
За спинами подружжя стояв гурт кримських татар, які мовчки спостерігали цю сценку ненависті. Що ж, ні то й ні – Сахаров і Боннер, на запрошення кримських татар пішли до них. Через деякий час адміністраторка принесла ключі від окремого номера – звісно ж, за вказівкою КДБ. Потім був суд і штовханина. Спочатку видворили з зали суду брата Мустафи Джемілєва, потім сестер, а згодом і матір. Сестра – Васфіє Хаїрова, перед тим, як її мало не насильно вивели з зали, встигла вигукнути декілька фраз, щоб підтримати брата і сповістити, хто знаходиться за дверима: «Это наши друзья! Самый громкий голос – это Шакер!» Потім мати Мустафи Джемілєва стояла під дверима судової зали і плакала. «Пропустите мать, ведь суд – над ее сыном!», – вигукнув Сахаров. Кадебісти, що стояли біля дверей, почали насміхатися. Боннер не витримала і вдарила одного з них. Почалася потасовка, в результаті якої всіх пов’язали і кинули у воронки. А ще академік Сахаров написав листівку Мустафі Джемілєву з проханням припинити голодування. Брат зміг показати її Мустафі. Це фактично врятувало йому життя. Як згодом згадував лідер кримськотатарського народу, «…одна його присутність надавала цьому процесу абсолютно іншого звучання. Тому що там, де був Сахаров, там була увага світової громадськості і я, завдяки цьому, отримував велику моральну підтримку».
Великий человек.
Я первый раз увидела его выступление в подростковом возрасте с тех пор не перестаю восхищаться этим человеком.
Я первый раз увидела его выступление в подростковом возрасте с тех пор не перестаю восхищаться этим человеком.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу